Максим не знав. Але тітка Клава повинна встигнути полюбити свого песика. Значить, собака мусить жити в неї не менш ніж…
– Три роки, – ляпнув хлопець навмання.
– Порода?
– Пекінес.
– Кобель чи…
– Дівчинка! – випалив Максим, аби не вживати вголос слів, що, за виразом мами, мають сумнівне звучання при невинному лексичному значенні.
– Кличка?
– Марта.
– Нічим не хворіє?
Тут Максим знову розгубився, але – лише на коротку мить. Раз тітка Клава випустила свою Марту на вулицю, значить, зі здоров’ям у песика все гаразд.
– Богу дякувати, – впевнено промовив хлопець і додав: – Здорова, наче бик.
– Ну, прекрасно. Ваші батьки, юначе, знають, що собака загубився?
– Звичайно! – тут Максим не брехав. – Тому я і дзвоню вам. Кажуть – сам загубив, сам і шукай.
– А вони знають, що послуга наша – платна?
Ось тут Білан справді розгубився. Йому і в голову чомусь не могло прийти, що в безкоштовній газеті можуть давати оголошення про надання комерційних послуг. Розгубленість не приховалася від очей Черненка, він подався вперед, у очах читалося німе: «Що там?», але Максим жестом заспокоїв його.
– Звичайно, – відповів, ніби щодня веде подібні справи. – А про яку суму йдеться?
– Незалежно від того, купували ви пса чи вам його подарували, за те, що ми знайдемо вашого улюбленця, ви будете винні нашій фірмі від третини до половини вартості такої тварини.
– Послухайте, – обережно заговорив Максим. – Собаки взагалі-то – це друзі людей. Невже ви думаєте, що друзі та дружба оцінюються грішми?
– Юначе, – реготнули на тому кінці, – ви ж не людину шукаєте. Собаки, коти, папуги, їжаки, навіть смердюхи скунси – це товар. Можете вважати, що ми допомагаємо вам безкоштовно, з бажання, аби армія бродячих собак стала меншою на одну – вашу. Але зовсім безкоштовно наша фірма працювати теж не буде. Ми затрачуємо зусилля, і…
– Я зрозумів, – не зовсім ввічливо перебив співбесідника Білан. – Я запитаю батьків, а завтра по обіді давайте з вами зустрінемося. В мене є фото песика.
– Хай так, – легко погодився незнайомець. – Третя година дня, Центральний автовокзал, біля «Макдональдсу». Влаштовує вас?
– Звичайно. Як я вас упізнаю?
– Я сам до вас підійду. Все буде добре, вирішимо проблему, знайдемо собачку, – бадьоро відповів незнайомець, і в трубці почулися короткі гудки.
5. Як працює спинний мозок
Суть розмови Максим пояснив Денисові двома словами. Той, на відміну від Білана, зовсім не збентежився і не здивувався.
– А чого ти хотів, чувак? Всяка робота робиться за гроші. Інша річ – де їх взяти? Тьотя Клава не дасть.
– Ти що, знаєш ту тьотю Клаву?
– Я бачив, як наша нещасна Таня плаче. Тітка її – сто відсотків – до печінок дістала зі своїм пекінесом. І живе мала з тіткою не з доброго дива. Так треба – і все. Ох, Максе, бачив я таких тіток.
