тому ж светрі чорному
Який я терпіти не можу
А ноги трусяться
Серце судомить
Як у тебе при першій зустрічі
Пам’ятаєш ?
Хм, та про що я ?
Я писала тобі
І навіть не вірші
Я писала листи і романи
Дві книги без імені
Всі листи без адресу
Два кроки від мене
Хто ти ?
Чи ти знову двійник ?
Чи копія ?
Хто тебе обіймає
І чи спиш ти з іншою
Хто заварює каву зранку
І чи пам’ятаєш ти мене
Я так довго чекала зустрічі
Що втратила всі слова і зупинила час
…ти підходиш до мене
Відчуваю мій рідний
І знову все по сценарію
Ми не закриємо вікна
Нехай всі чують
Як я вигинаюсь ламаюсь
Божеволію та німію
Нехай судомить тіло
Ти більше не повернешся
Так буває другий раз випадковість
Не притискай мене до стін
Не цілуй обличчя і руки
Я ненавиджу твій светр
Ти мною маніпулюєш
Рахую твої родинки
Цілую груди
Знущаюсь як можу
Хоча ти це називаєш блаженством
• АКОРДИ МЕРЛІН МОНРО
вона- богема, ікона стилю.
найсолодша і найсмачніша спокусниця.
і коли вона така гаряча, ніби з воску бліда
і гладка мов шовк, у мереживному бікіні
стоїть перед тобою ти божеволієш, стаєш
розгубленим немов паралізованим.
тіні падають світлом по бюсту і спускаються до її соковитих сідниць…вона посміхається та грає поглядом …наче вираховує секунди до вибуху
ти ніколи не бачив таку доступну недоступність
а вона ніколи не
повертається до тих від кого вирішила
піти.
залишити : пам'ять і поруч записку
з контуром її полуничних губ- це так
напрочут фатально й невинно, що
аплодисменти вириваються не тільки
з переповненого залу, а й з закулісся.
вона ідеалізована. спокусна. мерлін монро.
• надто довго та надто холодно
ми бачились двічі на рік
розмовляли тричі в місяць
мені до божевілля добре в твоїх обіймах
наче в покер граємо
і все частіше блефуємо
по різних містах розкидано
засинаємо на двох ліжках
ми з тобою нічого не ділимо
навіть сумління
хоча воно у нас двох не чисте
я б не сиділа навпроти як би ти не захотів
та ти б не
