дуже суворо ставилися до своїх учнів. Ті мали беззаперечно підкорятися своєму наставнику. Тільки наприкінці навчання, коли юнак уже опановував усі премудрості та тонкощі художнього ремесла, йому дозволяли малювати фарбами та пензлями самостійно.
Коли Андреа дель Веррокіо працював над картиною «Хрещення Христа», він дозволив Леонардо да Вінчі (єдиному з усіх учнів) зобразити на полотні обличчя ангела та пейзаж на задньому плані. У результаті, ці елементи картини вийшли набагато кращими, ніж у самого маестро Веррокіо. «У 100 разів краще!» – сказав Лоренцо ді Креді, товариш Леонардо по майстерні. Не через підлабузництво. Просто так воно й було.
Андреа, побачивши це, сам усе зрозумів. Він так засмутився, що відтоді ніколи більше не брав до рук пензля. Маестро сказав учням, що обличчя на картинах відтепер малюватиме лише Леонардо, якщо вже вони у нього так добре виходять.
Учень перевершив свого вчителя. І це всі помітили: і в майстерні, і в місті. Леонардо да Вінчі тоді було 20 років. Він був зарахований до гільдії живописців Флоренції – так називали у той час об’єднання справжніх професійних художників міста.
– Чому займатися живописом було вигідно?
– Чому навчання Леонардо закінчилося раніше?
– Що зобразив на картині свого вчителя Леонардо?
Розділ п’ятий, в якому розповідається ще трохи про П’єро да Вінчі та про те, як Леонардо продовжує вчитися
У 20 років Леонардо да Вінчі став самостійним художником, хоча й продовжував жити та працювати в майстерні свого наставника.
Тим часом життя у Флоренції вирувало: Медічі, як і всі прогресивні правителі, розважали народ святами і турнірами. У майстерні Веррокіо вони замовляли декорації. Леонардо разом із іншими учнями допомагав їх виготовити.
Якось Медічі знадобився подарунок для короля Португалії – зіткана у Фландрії шовкова портьєра із зображенням на ній Адама та Єви. Зробити ескіз для цієї завіси доручили молодому Леонардо да Вінчі. Митець виконав його з неймовірною ретельністю, точністю та красою. Дерева, трава, квіти, тварини й люди були зображені з найдрібнішими деталями та справді майстерно. На жаль, ані малюнок, ані сама портьєра не збереглися до наших днів.
Про силу Леонардо сучасники розповідали легенди. Він міг легко, ніби граючись, зігнути залізну підкову так, наче та була з легкого пластичного металу.
Да Вінчі, хоч і був тоді ще дуже молодий, став першим, хто запропонував викопати судноплавний канал від Пізи до Флоренції. Він першим зробив креслення борошномельних механізмів та інших пристосувань, які рухалися завдяки силі води.
Його розум увесь час продукував нові плани та проекти. Кажуть, що Леонардо виготовив модель механізму, який міг би піднести собор, щоб поставити під нього східці. Модель була настільки переконливою, що всі йому вірили. Молодим художником захоплювалися, та йому й заздрили.
Коли Леонардо було 24 роки, у нього
