Марія Кюрі. Юлия Потерянко

      У красивій графській садибі дівчаткам виділили власні кімнати з видом на широкі луки і обсаджені тополями і вербами мальовничі береги річки. Річок взагалі в Кемпі дві, вони тут зливаються, утворюючи великий водний простір, де можна не тільки вдосталь купатися, але й скільки завгодно кататися на човнах. Користуючись цією можливістю, Маня із задоволенням вчиться веслувати. А крім цього, бере участь у витівках своїх ровесників, які виходять за межі невинних дитячих ігор. Так, одному з дорослих, поки він у від’їзді, підвішують всі речі, які тільки можна, до балок стелі. Коли герой розіграшу вже затемна повертається додому, то спочатку не може нічого знайти на своїх місцях, а потім змушений обережно, щоб не підпалити що-небудь свічкою,до глибокої ночі знімати і розкладати свої речі. А одного разу діти, поки гості подружжя Флері оглядали сад, налетіли на накритий для них стіл, з’їли все, що на нього було виставлено і залишили поруч манекен, вбраний в одяг самого графа з підкладеною на живіт подушкою – нібито це він вичистив миски і тарілки.

      Після кожного такого випадку господарі будинку, зібравшись разом, лають юних жартівників і закликають їх до порядку, а пізніше кожен окремо не тільки хвалить їх за винахідливість, а ще й допомагають придумувати нові витівки. Дорослих діти за це просто обожнюють і намагаються влаштовувати крім веселих хуліганських витівок ще й приємні сюрпризи. Наприклад, коли подружжя Флері відзначало того літа річницю весілля, Маня склала для них урочисту поему, яку сама й прочитала перед усіма гостями. Як їй тоді аплодували!