Вертинський – а він умів – рідкісне, взагалі, уміння! – радуватися успіхам поетів-колег, із задоволенням декламував рядки поета Северянина, наче той успіх стосувався його самого:
Ананасы в шампанском! Ананасы в шампанском!
Удивительно вкусно, искристо, острó!
Весь я в чем-то норвежском! Весь я в чем-то испанском!
Вдохновляюсь порывно! И берусь за перо!
Стрекот аэропланов! Беги автомобилей!
Ветропосвист экспрессов! Крылолет буеров!
Кто-то здесь зацелован! Там кого-то побили!
Ананасы в шампанском – это пульс вечеров!
В группе девушек нервных, в остром обществе дамском
Я трагедию жизни претворю в грезофарс…
Ананасы в шампанском! Ананасы в шампанском!
Из Москвы – в Нагасаки! Из Нью-Йорка – на Марс!
І навіть з естради читав вірші поета, що так йому припали до душі – веселі, безжурні, як свої власні:
Бессонной ночью с шампанским чаши
Мы поднимали и пели тосты
За жизни счастье, за счастье наше.
Сияли звезды.
Вино шипело, вино играло.
Пылали взоры и были жарки.
«Идеи наши, – ты вдруг сказала, —
Как звезды – ярки!»
Полились слезы, восторга слезы…
Минуты счастья! Я вижу вас ли?
Запело утро. Сверкнули грезы.
А звезды… гасли.
Подальша доля поета Ігоря Северянина вже не буде такою веселково-сліпучою і неймовірно радісною, коли його життя йому самому здавалося гімном!
Якось «король поетів» поїхав із родиною на відпочинок в естонське приморське село Тойла, а тут раптом Естонія – 1920 pік – відділилася від Росії. Це ж треба! Захоплені Російською імперією країни виривалися на волю! Ігор Северянин, сам того не бажаючи, опинився у вимушеній еміграції. А втім, почувався він у миленькій «ялиновій» Тойлі просто чудово. Тиша, спокій, благодать. Чи не щодня ходив на риболовлю, а згодом навіть почав виступати в Таллінні та в інших містах – естонці до нього ставилися прямо-таки з пошаною. Крім усього, поет тоді переживав друге своє народження – щасливий шлюб з Феліссою Круут, з якою проживе 16 років – як за кам’яною стіною. Вона створила йому ідеальний сімейний затишок (іноді навіть рятувала його від смертельної небезпеки) і затято оберігала від будь-яких житейських проблем. Тож недарма перед смертю Северянин назве своє розлучення з Феліссою у 1935 році «трагічною помилкою».
Тримався поет у зарубіжжі поза політикою (називав себе не емігрантом, а дачником) і замість політичних виступів проти Радянської влади писатиме памфлети проти вищих емігрантських кіл. У відповідь, емігранти відкинули його як поета. Але духом поет не падав, багато писав, перекладав естонських поетів, гастролював за межами Естонії – Фінляндія, Німеччина, Латвія, Чехія… І навіть почав писати автобіографічні романи у віршах. У Тойлі він, як і раніше, щодня виїздить на риболовлю, живе скромно, задовольняючись у житті якимись там крихтами. Але з часом йому стає все трудніше й трудніше. З 1925 по 1930 рік у нього не
