полковником Вінницького полку, який мав обороняти західні кордони визволеної території України.
1650 року за організаторські здібності та військовий талант Івана Богуна призначено ще і кальницьким полковником.
З січня 1651 року І. Богун – кальницький і вінницький полковник.
У ці ж роки полковник І. Богун стає активним учасником дипломатичної діяльності гетьмана Богдана. Богун часто-густо перебував поряд з Хмелем і не лише мав уже певний вплив на нього, а й деякою мірою визначав зовнішню політику Козацької держави.
Так, у 1650 р., як вказує історик О. Гуржій, він активний учасник переговорів українського гетьмана, польського короля, кримського хана і російського уряду про подальшу долю України. «Уже казалось, все шло на лад, вдруг в одно мгновенье что-то новое; разные перемены, тяжелые и вреднье случайности и вмешательства, которых разум не может предотвратить и постичь. Потому письмо к вам я должен начать с того, что там и высланный ко мне староста черкаський, мой родной брат, застал все в спокойствии; все испортил потом один бунтовщик, какой-то полковник Богун, и моей близости к запорожскому гетьману так помешал, что я едва смог снова ее возобновить», – писав у листі до польського короля з приводу переговорів його з Хмельницьким сенатор і київський воєвода Адам Кисіль.
У тому ж 1650 році відбулася козацька рада в Чигирині. На ній були присутні посли: від російського царя – князь Василь Бутурлін, польського короля – канцлер Любомирський та Адам Кисіль, турецького султана – Осман-ага й сілістрійський паша Узук-Алі (Узух-Алі). Кожний з них від імені свого сюзерена пропонував Б. Хмельницькому заступництво.
В оточенні гетьмана думки з цього приводу розідилися. Сам же керманич з деякими своїми «старими» прибічниками схилявся до протекції московської. Богун з «молодими» («нововписаними») козаками нібито виступив проти такого рішення, пояснюючи це тим, шо у Московській державі панує невільництво і кріпацтво.
Для України це був дуже складний і тривожний час. На Поділля Іван Богун прибув за наказом Богдана Хмельницького «для наведення порядку і заспокоєння бідних людей, щоби вже більше крові пролито не було». «Наказую, щоб ніхто надалі не смів на Поділля до Кам’янця війська приводити… що він має намір карати будь-яких порушників кордонів, але все-таки вважає, що краще буде, щоб ми в довірі жили, як предки наші, волею Божею», – звертався полковник до всього населення.
Отже, незаперечним залишається той факт, що І. Богун – активний прихильник гетьмана Богдана Хмельницького у його справі боротьби за національне визволення українського народу. Військова кар’єра Івана Богуна була довготривалою, що забезпечило йому роль одного з найбільш наближених до гетьмана Б. Хмельницького полковників, який, як згадано вище, не лише мав певний вплив на нього, але й деякою мірою визначав політику в Козацькій державі 50—60-х рр. ХVІІ ст.
Розділ другий
Славетний оборонець Вінниці
