відбувалися ті чи інші речі.) Отож вона озвалася знову:
– Où est ma chatte?[12] (Це була перша фраза з її підручника французької.)
Миша аж підскочила у воді й, здавалося, вся затрусилася від жаху.
– Ох, даруйте мені, – квапливо закричала Аліса, побоюючись, що образила почуття бідної тваринки. – Я зовсім забула, що ви не любите котів.
– Не люблю котів?!! – пронизливо й лю-то верескнула Миша. – А хіба ТИ любила б котів, якби опинилася на моєму місці?
– Ну, напевно, ні, – примирливо відказала Аліса. – Не треба так сердитися. Проте хотіла б я показати вам нашу кішку Діну: думаю, ви негайно захопилися б кішками, щойно її побачивши. Вона така гарнюня, така манюня, – неквапно плаваючи озерцем, продовжувала Аліса частково вже до самої себе. – А як вона премило муркоче біля вогню, вилизуючи лапки та вмиваючи мордочку… І пестити її – саме задоволення, така вона в нас м’якенька… А як вона вправно полює на мишей!.. Ох, вибачте мені, будь ласочка! – знову зойкнула Аліса, бо цього разу Миша вся наїжачилася, й дівчинка ясно відчула, що та тепер уже справді образилася. – Ми не будемо про неї більше говорити, якщо вам це не до вподоби.
– Ми?!! – вискнула Миша, тремтячи аж до кінчика хвоста. – Ніби я стала б говорити на таку тему! Наш рід завжди НЕНАВИДІВ котів – цих бридких, ницих, похабних звірюг! Не хочу більше й чути про них!
– Я не буду, чесно! – сказала Аліса, поспішаючи змінити тему розмови. – Може, вам… може, ви… полюбляєте… е… полюбляєте собак?
Миша не відповіла, тож Аліса бадьоро повела далі:
– Поблизу нашого дому живе пречудовий собачка, якого я дуже хотіла б вам показати! Маленький жвавий тер’єр, такий, знаєте, з довжелезною, кучерявою брунатною шерсткою. І він приносить вам різні речі, які ви йому кидаєте, і ще сідає на задні лапки й просить їсти, і всякі інші штуки виробляє… я й половини згадати не можу… І знаєте, це собака фермера, й хазяїн каже, що від нього дуже багато користі, що він сотню фунтів[13] коштує! Він каже, песик усіх пацюків передушує і… О Господи! – розпачливо скрикнула Аліса. – Боюся, я знову її образила.
Адже Миша чимдуж гребла від неї подалі, шалено збурюючи воду в озері.
Тож Аліса сумирно гукнула їй услід:
– Мишко, дорогенька! Повертайтеся назад, і ми не будемо говорити ні про котів, ні про собак, якщо ви їх так не любите!
Зачувши це, Миша розвернулася й потихеньку підпливла до Аліси; її мордочка була геть бліда (від гніву, подумалося Алісі). Тремким голосом вона промовила:
– Давай виберемося на берег, і я розповім тобі свою історію; тоді ти зрозумієш, чого я ненавиджу котів та собак.
Вибиратися вже давно був час, бо озеро вщерть загромадилося птахами й тваринами, які в нього впали: тут були Качур і Додо[14], Лорі[15] та Орленя, й іще кілька кумедних тваринок. Аліса попливла попереду, й усе товариство попрямувало до берега.
Розділ третій
Де моя кішка?
Фунт (або фунт стерлінгів) – грошова одиниця в Британії.
Додо (або дронти) – вимерлі птахи, що мешкали на Маскаренських островах (Індійський океан) і в XVII–XVIII століттях були винищені європейськими колоністами.
Лорі – різновид папуг, що вирізняється дуже яскравим оперенням.
