працював приблизно в такому ж режимі: ті самі види транспорту, ті самі години праці, хоча й різні округи. Настільки різні, що вони не могли постійно підглядати одне за одним, і їхні шляхи рідко перетиналися.
Соціологічні опитування послідовно давали Лейбористській партії перевагу в кілька балів, тож Джон Лейсі попередив Емму, що упродовж останнього тижня будь-якої виборчої кампанії електорат зазвичай підтримує уряд і владу. Емма цього не відчувала, коли виходила на вуличну агітацію, але їй було цікаво, чи виборці були просто ввічливими, коли помічали її блакитну розетку, а вона в той час питала, чи будуть вони голосувати за консерваторів. Щоразу, коли пані Тетчер відвідувала край і у неї питали думку про соціологічні опитування, вона завжди відповідала: «Липові опитування призначені для несерйозних людей. А третього травня голосуватимуть лише реальні люди».
Попри те, що вона та пані Тетчер спілкувалися лише один-єдиний раз протягом усієї двадцятивосьмиденної кампанії, Емма дійшла висновку, що лідерка її партії або дуже досвідчена акторка, або й справді вірить, що консерватори переможуть.
– Є два фактори, які жодні опитування не можуть врахувати, – сказала вона Еммі. – Скільки людей не бажають визнати, що проголосують за жінку-прем’єр-міністра, і скільки дружин не кажуть своїм чоловікам, що вперше голосуватимуть за консерваторів.
Останнього дня кампанії і Джайлз, і Емма були в Бристольських доках, а коли годинник вдарив десяту годину вечора й віддали останній голос, вони не почувалися достатньо впевненими, щоб передбачити остаточний результат. Обоє поквапилися повернутися назад до Лондона потягом, але в різних вагонах.
Джон Лейсі повідомив Еммі, що керівництво обох партій збереться у виборчих штабах – Центральному офісі консерваторів і Будинку транспорту лейбористів, політичних осередках, насаджених у різних куточках Сміт-сквер, де всі чекатимуть результатів голосування.
– До другої години ночі, – коротко поінформував її Лейсі, – вже визначиться тенденція, і ми, мабуть, уже знатимемо, хто формуватиме наступний уряд. До четвертої ранку в одній будівлі ще палатимуть вогні й святкування триватиме до світанку.
– А в іншій? – запитала Емма.
– Світильники почнуть гаснути близько третьої, коли переможені подадуться додому і зважуватимуть, кого звинувачувати, готуючись до опозиції.
– І яким, на вашу думку, буде результат? – поцікавилася Емма в головного агента напередодні опитування.
– Прогнози дають пройдисвіти та букмекери, – заперечив Лейсі. – Але яким би не був результат, – додав він, – працювати з Бристольською Боудікою[7] – висока честь.
Коли потяг дістався до Педдінґтона, Емма вистрибнула й схопила перше ж таксі. Повернувшись на Сміт-сквер, вона з полегшенням виявила, що Джайлза ще немає, але її чекав Гаррі. Вона хутко прийняла душ і перевдягнулася, перш ніж вони вдвох перебралися на інший бік площі.
Жінка була здивована тим, як багато людей її впізнавали. Деякі навіть аплодували,
