чому саме цей готель привернув увагу лорда. Оброблені шляхетним природним каменем темно-червоного кольору стіни велично височіли над кипарисами, які живою стіною оточили будівлю. Дах, як уже зазначив Андрій, мав досить крутий ухил, що цілком дозволяло облаштувати мансарду. Кольорова гамма черепиці гармонійно поєднувалася зі стінами, підкреслюючи стриманий стиль будівлі. Невеличкий ґанок обвивали пагони дикого винограду, так само як і бічні колони. Вузьку алею супроводжували розкішні чагарники та невеличкі дерева, назви яких Матвій не знав, але за зовнішнім виглядом вони нагадували молоду шовковицю. Вся ця строгість і консерватизм вже дуже явно видавали риси англійської архітектури затишного готелю із характерною назвою «Уельс».
При вході до вестибюля увагу Матвія відразу привернув невеликий фонтан, який знаходився біля столика адміністратора. Дзюрчання води й легкий аромат кави ненав'язливо спонукали до себе відвідувачів. Симпатична привітна дівчина також викликала почуття довіри.
– Чим можу допомогти, панове? – поцікавилася вона.
– У нас тут призначена зустріч з одним джентльменом, – розстібаючи піджак, відповів Андрій.
– Дозвольте поцікавитися, з ким саме? І як вас представити?
– Я прошу вибачення, – втрутився в розмову Матвій, – але впевнений, ви прекрасно розумієте, про кого йде мова і як про нас доповісти. У ваших же інтересах, вірніше, в інтересах вашого готелю, зайвий раз не згадувати ім'я вашого гостя. Прошу мене вибачити за прямоту.
– Зрозуміло, – відповіла дівчина, і її щира до цього моменту посмішка миттєво стала штучною.
Андрій з докором подивився на приятеля, даючи зрозуміти, що він не зовсім й ввічливий. Дівчина запропонувала чоловікам присісти в крісла навпроти фонтану, а сама піднялася мармуровими сходами на верхній поверх. Не минуло й трьох хвилин, як вона знову підійшла до них.
– Прошу, будь ласка, за мною, панове, – ледь схиливши голову, запропонувала співробітниця готелю.
Чоловіки, як по команді піднялися зі своїх місць, і, слідуючи за нею по п'ятах, попрямували вгору по сходах.
«Дуже затишний готель, – думав Матвій, залишаючи позаду себе дивовижної краси кипариси та пальми, які розташувалися по обидва боки сходів у величезних дерев'яних діжках. Зверху, в оніксових горщиках, прикріплених масивними ланцюгами, нависали широкогіллясті плющі та фікуси. На тлі ледь чутного дзюрчання води у фонтані все це створювало враження такого комфорту і спокою, що хотілося відвідати це місце ще раз.
Піднявшись на верхній поверх, Матвій відзначив наявність всього двох номерів. При цьому вони розташовувалися досить далеко один від одного, кожен в окремому крилі, що, безумовно, створювало додатковий комфорт для відвідувачів.
– Будь ласка, ліве крило, – вказавши напрямок легким рухом руки, ледь чутно вимовила дівчина і залишила молодих людей.
Підійшовши до кремезних дубових дверцят, Андрій здивовано глянув на масивне
