Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма. Мирослава Бердник
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма - Мирослава Бердник страница 29
Во время Январского восстания в Киеве сечевыми стрельцами Коновальца, ставшего впоследствии создателем УВО-ОУН, и «вольными казаками» Ковенко были уничтожены около 1500 киевлян. 750 из них 4 февраля 1918 года были с почестями похоронены в Мариинском парке. Там и сегодня стоит памятник погибшим во время Январского восстания, который националисты периодически оскверняют надписью «кати України». Улицу же, названную в честь убитых киевлян, переименовали в честь преданного церковью анафеме предателя Ивана Мазепы.
Есаул 1-го Рабочего полка Вольного казачества Александр Евтухив в своих «споминах» подробно рассказывает о главном штабе казачества на Николаевской улице. Когда Евтухив вошел в штаб, там уже находились арестованные члены Центральной Рады – большевики и сочувствующие им. Они впоследствии разделили судьбу остальных арестованных. Есаул далее вспоминает: «На заасфальтованому подвір’ї цього будинку височіли два стоси дров. Тут розстрілювали. Виводили, як правило, парами… Потім, як набиралася партія, вивозили на вантажівці». Расстреливали там и евреев: «Жидкові-шпигунові дали п’ять кульок, але він, собака, все був живий, тільки схилився навколішки і ніби хотів захистити себе кривавими своїми долонями. Але гуманна куля козака-катеринославця скінчила його брехливе життя…» С двойной радостью казаки вылавливали солдат полка имени Сагайдачного, перешедших на сторону восставших. Но больше всего было уничтожено, как уже говорилось, рабочих завода «Арсенал» и железнодорожных мастерских. Александр Евтухив в своих «споминах» пишет, что при взятии «Арсенала» «не було пощади навіть більшовицьким сестрам-жалібницям, до того усі озвіріли».
Миф о «героях Крут»
В конце 1917 – начале 1918 годов Центральная Рада катастрофически теряла поддержку, а деморализованные военные части просто разбегались. Винниченко в своем трехтомнике «Відродження нації» писал: «Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними, що в селах сільська біднота явно була більшовицька, що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас. Єдиною активною мілітарною нашою