ни на кого непохожая,
Такая расторопная пригожая,
Живет в мечтах любя,
Такая ее извилиста судьба.
До мене пташка прилетіла
До мене пташка прилетіла,
В мене прихистку просила,
Я її впустила і пригладила,
З нею я одразу поладила.
Серденько її від страху б’ється,
А вона все біля людей в’ється
Хоч може вони її й образили,
Але її серце великодушне все прощає,
Зла ні на кого не тримає і знов ласку приймає.
Людям в пташки повчитись треба,
Як любов приймати з неба,
Як один одного прощати
І цінувати кожну мить-на марне не розтрачати.
Доленосні віражі
У довгу дорогу я зібрався
Із ворогами я змагався.
З різними людьми я справу мав,
Я спраглим душам шлях знайти допомагав.
Про себе забути я мав заради щастя інших,
Себе не віднайти в дорогах грішних,
Оце я знаючи тримався,
Любов’ю до рідних рятувався,
Віра сили надавала,
Мене у світі цьому тримала!
І те що долею називаєм випробування
Наші не оцінять старання,
Якщо дорогою зла ми підем,
То душі свої в пекло заведем,
Піддавшись гріху ми будем тліти,
Гірко розкаємося порушивши обіти.
Доленосні віражі наші дивні,
Ніколи не знаєш що станеться з тобою
І досягти перемогу любою ціною
Й усе може змінитися у мить,
Нам раю довго свого непродовжити.
Лиш би себе не загубити в дорозі,
Жаль не всім допомогти ми в змозі,
Тож цінуймо те що маєм а інше виб’ємо у долі,
Нам все під силу коли з небесами ми у змові!
Головне в житті віра і мета,
Ніхто і ніщо не зупинить коли тверда воля твоя.
Не страшно уже бо є в душі мир і любов
І ми виборюємо щастя знов,
Почавши шлях спочатку як завжди,
Ми не зламаємося під час боротьби,
Коли близька перемога ми в передчутті насолоди
І кожен за свої труди отримає нагороди!
Дочь любви
Дочь любви,
Ты темна как ночь,
Глаза твои моя отрада,
Ты мое искушение, вада.
Дочь любви зелёных морей,
Меня сильней ещё пей,
Я буду жить ради тебя,
потому что для меня ты не тюрьма.
Дочь любви ласку мне дарует,
Своим глубоким мастерством чарует,
В плену я страсти и комфорта,
Стою й кайфую я у борта.
Душа літає
Душа літає окрилена надією,
Любов’ю
