незвичайно ломить поясницу… «Мабудь ще хтось проситься на свiт божий. Боже милостiвий, дай менi сили з усiм цим справитись!» Вона зайшла в кiмнату, окинула поглядом навколо – четверо дiвчат, сплять покотом на соломi, долiвка рядном застеляна, дiти рядном укритi. Молодшi – Нилька та Мотря – на лежанцi. Через сiнцi в другiй кiмнати – троє хлопцiв, там же свекор з свекрухою. «Боже, як це всiх богато! Всiх треба накормити, всiх одiти та взути. В сiнях стоять чуні (лапти), сплетянi з кори липи – двое чобiт для Василя та Сергiя. Вже парубки, нiчого не зробиш. Молодший Кирило теж просить чобiт. Тай дiвчаткам треба хоть на свято новi черевички. Ох-Ох-Ох, бiдна моя голiвонька».
З печi крихтячи, злазе Матвiй. Параска буркнула на нього:
– Iди, вже скотина їсти просить!
Встають одна за одною дiвчата Вустя, Софiя, Харитина та Настя. Треба швиденько рядна сховати, допомогти снiданок зготувати, корову подоїти. Все завертiлось, закружилось. Вулий проснувся. О сьомiй годинi усi садяться за великий стiл снiдати. По зову души или с молоком матери усвоили твердое правило: все поворачиваются к образам и шёпотом читают «Отче наш». На столе – 3 больших мыски, деревянные ложки и кто быстрей успеет. Закончили – каждый встаёт, перекрестился, поблагодарил Бога и кто куда. Матвей, мой дедушка –муж Параски – потомственный батрак. Может, это и не звучит, потомственный дворянин – куда благозвучнее. Но из песни слов не выбросишь. Вiн служив у пана Паплавського. У нього також служили и старшi Василь та Сергiй, та й дiвчата Вустя та Софiя пiшли в наймички. Кирило корову та вiвцi пасе, Нилька, якiй вже 5 рокiв, гусей до ставу ганя, а Мотря з Настею дома пораються. Параска взяла росаду капусти, вiдра та спустилась до ставка капусту садить, бо вже час настав. Посадила рiвненькими рядочками росаду, набрала у ставку вiдро води, пiдняла – щось тяне тужитись. Не вспiла спохватитись, що це таке – випала дiвчинка.
– Ой досада. Знову дiвча.
Пiдняла подiл, положила дiвча, так и прийшла до хати.
– Мотря, бiжи до Степаниди, бабки повитухи. Та швиденько!
Если детям рассказывают сказки, что их нашли в капусте, это не всегда неправда. Моя мама действительно родилась в капусте. Дали ей имя Ирина. Мотря выняньчила Ирину. Виросла велика шкода, якесь бiсеня. То впад на землю та кричить, як рiзана, то горщика розiб’є.
