сидить, як мур, —Анітелень, ані мур-мур.
Бувало, зайчик стриб та стриб…
«Здоров був, друже!» – крикне гриб,
Та капелюха не скида.
Отож і скоїлась біда:
Чудовий жовтий капелюх
Приріс боровику до вух!
Скупатись хоче гриб, але
Купатися у шапці зле.
Йому здається, що оса
Його під шапкою куса!
Нема рятунку! Хоч скоріш
Ту шапку з вухами відріж!
ЗАГАДКИ
Що то за такий співець
Посеред обори —
На голові гребінець,
А на ногах шпори?
(півень)
У зеленій суконці —
На весняному сонці,
В золотистому платті —
При осіннім багатті,
У білесенькій льолі —
На засніженім полі.
Так одягаюсь —
Як називаюсь?
(берізка)
Без рук, без ніг,
Без крил і без мотору —
На землю ліг,
А потім знявся вгору.
(дим)
Не літає, хоч має крила,
Хліба не їсть, хоч робить на хліб.
Слабне без вітру, а з вітром – сила,
Працює невтомно по декілька діб.
(вітряк)
2011
МУРАШКА
Вилізла мурашка на лопух,
Подивилась весело навкруг:
– Скільки тут повітря і тепла,
Я ж, дурненька, в бур’яні жила.
Вилізла мурашка на ромен,
Мовби крила виросли з рамен:
– Що за диво – пелюстки в росі,
– Як могла я жить на лопусі!
Вилізла мурашка на таріль
Соняха, що сяяв серед піль:
– Боже, скільки золота й зерна!
– Що ромен? Билиночка сумна!
Вилізла мурашка на сосну,
Глянула в далечину ясну:
– Піді мною цілий світ лежить —
– Як могла я на бадиллі жить!
Над сосною чорна хмара йшла,
Срібний дощик по землі тягла.
А мурашка крикнула: – Зажди! —
І взялась за ниточку води,
Вилізла на хмару і лягла
Біля сонця, горда, хоч мала.
– Як могла я жити на сосні,
Коли сонце впорівень мені!
Розійшлася хмара дощова —
Вниз летить мурашка ледь жива.
Де вона – дарма питаєш ти,
Вже її нікому не знайти!
1967
ПЛЕСО
Люблю я заглядати в плесо,
Очима досягати дна.
Там щука блискає, мов лезо,
І погляд мій перетина.
Одначе я дивлюся знову:
А що там глибше, що на дні?
Діряву місяця підкову
Я бачу в синій глибині.
Це дивина: вода прозора,
По дну застелена блакить,
І щука – мов ракета скора,
Яка до Місяця летить!..
1975
ЗАЄЦЬ
Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим
