Відомий організацією ним козацьких загонів та військових виправ для них. Батько: Федір Іванович Полоз з Пінського повіту
Брати: Іван Федорович Полоз та Щастний Федорович Полоз. Військова діяльність
Активний учасник боїв з кримськими татарами. У 1510—1524 роках був козацьким ватажком
За перемоги над татарами у 1508 і 1511 роках Децій називав його „славним руським вояком“, а Бельський – „Полозом Русаком славним козаком“. Сенько Полозович виступав організатором козацьких підрозділів разом із Коростишівським паном Кшиштофом Кмітою, для боротьби проти татарської агресії. У 1524 році разом з Кмітою біля о. Тавань блокували переправи кримських татар, що поверталися після набігу на Галичину. Бої тривали протигом тижня, після закінчення набоїв козаки на чолі із Полозовичем та Кмітою відступили. Під враженням від цього успіху того ж року з їхньої ініціативи на засіданні державної ради Великого князівства Литовського розглядалося питання про прийняття козаків для несення прикордонної служби за державний кошт. В листі Сигізмунда І до членів державної ради навіть згадувалося про перші кроки цієї акції: « Пан Семен Полозович и пан Кшиштоф поведаючи, иж они, яко слуги наши добрые и верные… собравши малый почот Козаков, предся тым на низ Днепром до Киева и далей до Тавани на службу нашу ходили и, там будучи, послуги нам немало своее вчинили: тых людей неприятелей всех татар, который в панстве нашом были, тыждень через Днепр не пропустили ино каждый дей день з ними битву мевали и много дей их вбили, а иншие дей сами тонули. Кгдыж они с тым малым почтом людей таковыи послуги нам, господарю, чынили, мы на то бачымы, кгды бы там тысяча або две людей наших Козаков на Днепре мешкали, снать бы и овшем была от них большая и знаменитая послуга и оборона панством нашим. А так и ото жедамы вашое милости, рад наших, рачте о том радити и мыслити. И виделося бы вашое милости там по Днепру Козаков имети на пришлое лето для осторожности и обороны панством нашим и ваша милость рачте обрати з дворян наших которого годного и доброго человека и казали бы ему скоро по Велицедни до Києва ехати и Козаков збирати, и казали бы ваша милость к тому часу сукон и пенязей на них колко сот коп послати, а тыи козаки по Днепру на перевозах разложити»
Хоча урядовий проект провалився через нестачу коштів, ідея охорони південного прикордоння силами козаків збереглася. У 1526 році на чолі козачького заогну здійснив напад на межі Московської держави, сплюндрувавши волоісті Стародубщини та Гомельщини, захопивши поселення Попову Гору та Дроків. На це королю скаржився московський цар Василь III, проте без результату.
Год 1512-й явился годом разграничения Хойников с Брагинской волостью князя Михаила Васильевича Збаражского.
Хойники находились (согласно историческим записям) [9]:
Источник: https://present5.com/rossiya-i-baltiya-rasxozhdenie-civilizacij-zaostrovcev-a-p/
«в Киевском воеводстве Великого княжества Литовского, принадлежали Полозовичам, Любецким, Харлинским, Абрамовичам, Брозовским, Шуйским, Прозорам»
Со 2-й половины шестнадцатого столетия село Хойники находилось
в Киевском повете, после – в Овручском повете.
Название
