нам залишається тільки припускати, кого саме бачив у машині ваш свідок. Що скажете, Холе?
Харрі глитнув, подивився на меню:
– Рульки. Мабуть, все ж свинячі рульки.
– Вибачте, мені пора. Запишіть на мій рахунок.
Харрі вичавив смішок:
– Ви дуже люб’язні, шефе. Не лукавитиму, у мене було неприємне передчуття, що мені загрожує залишитися тут наодинці з меню.
Начкрим спохмурнів і з роздратуванням в голосі відповів:
– Дозвольте і мені не лукавити з вами, Холе. Усім відомо, що ви з інспектором Волером на дух один одного не переносите. У той самий момент, коли ви надали мені свої висмоктані з пальця звинувачення, у мене виникла підозра, що на ваші аргументи сильно вплинула особиста антипатія. І ця підозра, наскільки я зрозумів, повністю підтвердилася.
Начальник кримінальної поліції відсунув келих від краю столу, встав і застебнув піджак.
– Тому, Холе, скажу вам коротко і, сподіваюся, ясно. Вбивство Елен Єльтен розкрите, а справу – закрито. Ні ви, ні хто-небудь іще не надали достатніх підстав для нового розслідування. Якщо ви ще раз повернетеся до цієї справи, це буде порушенням наказу, і я без вагань підпишу папір про вашу відставку. І не тому, що я крізь пальці дивлюся на злочинців у наших рядах, а тому, що мій обов’язок – підтримувати робочу обстановку і не дозволяти, щоб особисті стосунки впливали на службові. Нам не потрібні ті, хто на порожньому місці зводить паніку. Якщо я ще раз дізнаюся про ваші звинувачення проти Волера, вас негайно усунуть із посади і справу передадуть в ОСО.
– Яку справу? – глухо запитав Харрі. – Волер проти Єльтен?
– Холе проти Волера.
Начальник пішов, а Харрі продовжував сидіти і дивитися у напівпорожній келих. Так, він міг послухатися наказу, але це нічого б не змінило. Він уже готовий. Він програв і тепер перетворився на загрозу для своїх. Зрадник-параноїк, годинникова бомба, що її вважатимуть за краще позбутися при першій нагоді. Варто тільки Харрі дати привід.
Офіціант приніс пляшку «Фаррісу» і запитав, чи не буде він замовляти що-небудь із їжі або напоїв. Харрі облизнув пересохлі губи… Варто тільки дати привід, і все покотиться, збільшуючись у розмірах, як снігова грудка з гори.
Він відсунув «Фарріс» убік і відповів офіціантові…
Чотири тижні та три дні тому все почалось. І закінчилося.
Частина II
Розділ 8
Вівторок і середа. Чау-чау
У вівторок температура повітря в Осло піднялася до двадцяти дев’яти градусів у тіні, і вже о третій годині люд повалив із офісів на пляжі Хука і Вервенської затоки. Натовпи туристів збиралися в кафе просто неба на Акер-Брюгге та у Фрогнер-парку,[8] де вони, обливаючись потом, робили неодмінне фото Моноліту, після чого поспішали до фонтана, сподіваючись, що вітер обіллє їх освіжаючим душем із водяних бризок.
У іншому ж міське життя тривало тихо і нагадувало
Фрогнер-парк, або парк Вігеланна, відомий розміщеними там роботами скульптора Густава Вігеланна (1869–1943), серед яких найбільш відомі «Злий хлопчик» і Моноліт із людських тіл.
