паче, що той хлопець якраз відповідав за район довкола Оперного театру. Але потім Бйорн Гольм перевірив його легені. І виявив там прісну воду. А вода у фіорді Осло – солона, як відомо. Схоже, що хтось викинув його в море, щоби подумали, наче він там утопився.
– Ясно, – сказав Харрі. – Будучи таємним агентом, той хлопець міг походжати вздовж річки. В річці вода прісна, і вона впадає у море біля Оперного театру.
Беата посміхнулася.
– Доречне зауваження, Харрі. Але Бйорн про це також подумав і порівняв бактеріальну флору, вміст мікроорганізмів і таке інше. Виявилося, що вода в легенях була надто чистою у порівнянні з водою з Акерсельви. Вона пройшла крізь очисні фільтри. На мою думку, його втопили у ванні. Або в резервуарі під водоочисними спорудами. Або ж…
Харрі кинув недопалок цигарки поперед себе на стежину.
– Або в пластиковому мішку.
– Так.
– Цей чоловік з Дубая. Що ти сама про нього знаєш?
– Я ж тобі щойно сказала, Харрі.
– Ти мені нічого не сказала.
– Та отож.
Вони зупинилися біля мосту Анкер, і Харрі поглянув на свого годинника.
– Кудись ідеш? – спитала Беата.
– Та ні, – відповів Харрі. – Просто дав тобі привід сказати, що ти мусиш іти і при цьому не почуватися винуватою, що ти мене покидаєш.
Беата посміхнулася. «А вона досить приваблива, коли посміхається», – подумав Харрі. Дивно, що вона одна. Принаймні, була. Її телефонний номер – один з восьми в його списку, а він навіть не знає, одна вона чи в неї вже хтось є.
«Б» в тому списку означало «Беата».
«Г» – Гальворсен, колишній колега Харрі і батько Беатиної дитини. Вбитий під час виконання службових обов’язків. Але він і досі не стер його номера.
– А ти з Ракель уже розмовляв? – спитала Беата.
«Р». Харрі подумав: а чи не згадала Беата про неї по асоціації зі словом «покидати», яке він щойно вжив? Беата чекала, що він щось скаже, але він не сказав нічого. Лише головою похитав.
Несподівано одне для одного вони заговорили одночасно.
– Гадаю, ти…
– Взагалі-то…
Беата посміхнулася.
– Взагалі-то мені дійсно треба йти.
Вона рушила до дороги, і він провів її поглядом.
Потім сів на одну з лав і уставився на річку, де в тихій заводі неквапливо плавали качки.
Двоє в капюшонах повернулися.
– Ви бува не п’ятак?
Харрі чомусь дратувало це запозичення з американського телесеріалу, яке означало «полісмен». Виявляється, ці хлопці не його запідозрили, а Беату.
Харрі похитав головою.
– А чи не бажаєте…
– Все, чого я бажаю, – це спокою, – продовжив Харрі. – Спокою й тиші.
З внутрішньої кишені він дістав сонцезахисні окуляри «Prada». Їх подарував йому один власник крамниці з вулиці Кантон-роуд, який трохи затримався з виплатами, але вважав,
