Пентакль: Збірка. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пентакль: Збірка - Марина и Сергей Дяченко страница 13

Пентакль: Збірка - Марина и Сергей Дяченко

Скачать книгу

Ганна Павлівна, 48-го року народження?

      – Т-так…

      – Адреса… ну, у вас я був, адреса правильна… Паспорт?

      Нюрка продиктувала по пам’яті номер і серію, і Валюха відбила на клавіатурі

      хвацький дріб. Перевіряти блондинка не стала: чи знала дані Нюрчиного паспорта заздалегідь, чи довіряла.

      – Ну-бо, продовжимо екзекуцію…

      Питань було багато. Здебільшого стандартні, канцелярські, як при працевлаштуванні: освіта, попереднє місце роботи, номер ліцензії Мінохорони здоров’я, номер диплома курсів народних цілителів і екстрасенсорики, ІНН (добре, що здогадалася всі папери з собою захопити!), сімейний стан… Але зустрічалися й унікальні, що б’ють по нервах:

      – Галюцинаціями не страждаєте? Неврастенія? Параноя?

      – Ні.

      – Мандеп?

      – Що?!

      – Маніакально-депресивний психоз?

      – Ні!

      – Шизофренія? На обліку в психдиспансері не стоїте?

      – Ні!!!

      – Як волієте працювати: з явищем чи без?

      Розумно вирішивши, що з двох бід треба вибирати менше, – тільки явищ мені й не вистачало! – Нюрка коротко відрізала:

      – Без!

      – Розумне рішення, – покивав Інокентій, розпушивши гребінь. – Для чого вам зайві турботи, вірно? Зодіакальне зрушення при роботі враховувати будемо?

      – Звичайно! – без докорів сумління випалила Нюрка. Позначилися професійні навички.

      – Прекрасно. Просто чудово! Валюха, у базу внесла?

      – А ти як думаєш, йолопе?

      – От і все, Ганно Павлівно. Зараз ми випишемо вам реєстраційний номер – і ви вільні. Їдьте додому, відпочивайте, а з понеділка – вперед до бою! Приступайте до роботи. Уже, так би мовити, офіційно. Під патронатом.

      – А… договір? Розписатися десь треба? – оторопіла Нюрка.

      – Кров’ю?!

      Очі Інокентія спалахнули пекельним вогнем, верхня губа, тремтячи, поповзла догори, готуючись оголити ікла. Нюрка охнула, позадкувала, але мерзенний Чернець заіржав наче справжнісінький жеребець. Валюха теж пирснула в кулачок.

      – Нюра, Нюра, до чого ти дурна! – Чернець, кривляючись, приставив пальці до голови, імітуючи роги. – Їдь додому, на таксі розоришся. Ось, тримай.

      У руках у Нюрки виявився бруднуватий прямокутник паперу, де корявим «лікарським» почерком було виведено: «Гаврошенко Ганна Павлівна. ТОВ „Харизма Ltd“. Реєстраційний номер NSQ127418/3-а». Дата. Витіюватий підпис. Знайома печатка з грифоном.

      Усе.

      – Якщо виникнуть питання – пред’явите, і питань не стане.

      – Спасибі, – машинально подякувала Нюрка.

      – Добраніч. Відпочивайте.

      – До побачення.

      Нюрка йшла до машини, яка її очікувала, не помічаючи, що пританцьовує на ходу. Зараз вона страшенно скидалася на веселу відьму, яка повертається додому з нічного шабашу. По

Скачать книгу