відгукнувся миттєво:
– «Вікна-міленіум». Ліцензійні. Плюс безкоштовний Інтернет. Виділенку поставлю.
Палець Клима ліг на Reset, і рогатий одразу образився:
– Жартів не розумієш?
Клим збагнув, що влип. Переговори, здається, уже почалися.
2
Він повернувся до рідного міста два роки тому. Колеги по бізнесу посміювалися і
руками розводили, не розуміючи, як можна проміняти величезний мегаполіс на глухий райцентр із його трьома школами й меблевою фабрикою. Прогулювати зароблене краще на Багамах, а серйозні справи в таких Тмутараканях не робляться.
Клим так не вважав. Почав він з того, що купив згадану фабрику. На паях, звичайно.
Через рік глузувати з нього перестали.
Але гроші, не дуже великі, хоча і не маленькі, що дозволили Климові швидко розгорнутися, усе-таки не були основною причиною його дивного вчинку. Він дуже любив своє місто, звідки виїхав шістнадцятирічним вступати до університету. Усі роки хотів повернутися.
Повернувся. І дуже скоро зрозумів, що помилився – точно так, як і з комп’ютером.
– «Феррарі» не пропоную, – уже цілком серйозно заявив чорт. – Їздиш ти з шофером, сам не ганяєш. Але можна «бугатті». Штучний, у світі всього п’ять екземплярів. Твій – п’ятий.
Клим подивився на рогату пику не без інтересу. Від «бугатті» він, скажімо, не відмовився б…
Але не такою ж ціною!
З-під нижньої межі екрана з’явилася волосата пазуриста лапа. Почувся скрип – чорт енергійно шкріб себе між рогами.
– Добре! Тепер без жартів. Пакет акцій двадцяти провідних фірм світу. Про суму домовимося. Кажу відразу: чим вона більше, тим швидше завершиться угода. Розумієш, про що я?
Клим кивнув, чим ще більше розохотив рогатого.
– Зараз відкрию директорію, там файли з розцінками. Економ-пакет – десять років…
– Чекай!
Клим зрозумів, що справи погані, і натиснув одразу на Power.
Справи й справді були так собі. Гроші йшли, бізнес розширювався, але радості не приносив. Точно так бувало і раніше. Хлопець з далекого райцентру зі свіжим університетським дипломом з головою занурився в Мальстрім, що виник на місці минулого навіки колишнього правильного життя. Перші «піраміди», перші акції, перші безсонні ночі з пістолетом на туалетному столику. Вижили і випливли не всі. Климові дуже поталанило.
Кілька років божевільної гонки – то у великому місті, то взагалі за кордоном, обернулися чорною депресією і відчайдушними спробами відвести від скроні пістолет. Рідне місто здавалося Палестиною, землею обітованою. Пам’ять дитинства: парк біля маленької річки, гучна автостанція, запах весняної землі…
Парк виявився на місці, автостанція теж, квітнева земля все так само запаморочливо пахла, і блакитне весняне небо, як і раніше, зводило з розуму.
Але все
