і опиняються в колодязях, ставках, річках, світовому океані. А газоподібні продукти розкладання (вуглекислий газ, метан, аміак, сірководень…) відлітають в атмосферу, ущільнюючи шар парникових газів. Не виключено, що розкидані по всьому світі протиприродні скопища органіки у вигляді відстійників для гною, куп перегною й компостних ям і куч у городах та садах – джерела безперервного поповнення шару парникових газів в атмосфері – несуть якусь частку провини за те, що влітку 2010-го року спека спалювала російські села, а українці копали картоплю «звареною».
А от якби органіка розкладалася на грядці (це і є, за Курдюмовим і Тархановим, суть процесу динамічної родючості), у присутності рослин, то практично вся накопичена біомасою енергія працювала б на город. Розкладаючись же в компостній ямі або купі, органіка заподіює істотної шкоди середовищу проживання. Щодо самого компосту – кінцевого продукту розкладання, то його біда не так у тому, що поживних речовин у ньому залишається як у комара сала, як у тому, що він втрачає енергію розкладання і стає фактично тліном, тінню добрива.
Хода компостування по світу була воістину тріумфальною. Ось як описував я свої американські враження в «Огороде для ленивого…»: «На фермах і в садах компостуються всі органічні залишки й відходи. У містах листовий опад і траву з газонів збирають у мішки і викладають біля узбіч. А муніципальні служби вивозять їх на переробку, після чого колишнє листя й трава повертаються в садово-городні магазини туками цінного (у всіх сенсах) компосту». Усе в цій цитаті – правда. Крім останніх слів. Але саме вони спонукали мене відбухати шикарну компостну яму, а потім угробити в ній десятки тонн свіжої органіки. Слава богу, компостування відняло в мене «всього лише» близько півтора десятка років. Мені соромно і гірко від цього, але не дуже: тішить самолюбство те, що я помітив, якою незначною є віддача від компосту, і рішуче засипав свою компостну яму ще до того, як прочитав слова про нікчемність робленого компосту у Фукуоки та Курдюмова.
Поборники компостування спромагаються навіть одну з чудових знахідок минулого століття – препарати ефективних мікроорганізмів (ЕМ-препарати) – ефективно пускати (за допомогою компосту) на вітер. Ефективні мікроорганізми насправді можуть допомогти організувати злагоджене живлення рослин на грядках. Але замість цього «мудреці» наполегливо рекомендують зливати ЕМ-препарати в компостні (а по суті сміттєві) ями. Навіщо? Щоб середовище проживання забруднювалося швидше? Щоб город обкрадати повніше? І десятки тисяч членів Клубів витрачають ЕМ-препарати (і чималі кошти) заради прискорення компостування і… наближення колапсу світобудови.
Можна сказати, що компост може служити чудовим прикладом підступної підводної вибоїни на шляху від догм рутинного землеробства до природовідповідного господарювання на землі. І нескоро виберуться землероби з цієї вибоїни – не дозволить Її Величність Реклама, що кишить підтасуваннями.
Цілорічне укривання
