з іншими реєстровцями Богдан, мабуть, обурювався зловживаннями українських і польських магнатів. У 1627 р. реєстрові козаки скаржилися сеймові «на великі утиски» з боку місцевих панів, які забирали в них майно, не дозволяли займатися промислами й торгівлею, чинили їм різні насильства.
Як вказують історики, Хмельницький міг бути причетним до участі козаків у міжусобній боротьбі турецько-татарських орд у Криму. Туреччина вирішила руками Кантеміра-мурзи позбавити влади Мехмед- і Шагін-Гіреїв і підбурювала його виступити проти них. Хан Мехмед-Гірей звернувся по допомогу на Січ, і навесні 1628 р. чотири тисячі добровольців на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком вирушили в Крим. Прорвавшись через Перекоп, вони під охороною табору з жорстокими боями дійшли до Бахчисарая, змусивши Кантеміра відступити до Кафи (Феодосії).
У боротьбі з Річчю Посполитою (1630-ті рр.)
Тридцяті роки XVII ст. стали якісно новим етапом становлення політичних поглядів Богдана Хмельницького. Саме тоді він остаточно переконався в потребі зміни політичного устрою Речі Посполитої, дійшов висновку про необхідність об’єднання різних груп козацтва в боротьбі за «вільності й віру», досягнення союзу козаків з іншими верствами населення, у тому числі з дрібною шляхтою та селянством.
Відомий польський історик другої половини XVII ст. В. Коховський твердив про участь Богдана в повстанні Тараса Трясила 1630 р. Правда, не навів при цьому якихось конкретних фактів. Мабуть, Хмель пристав до війська Трясила після захоплення ним Канева й дійшов разом із повстанцями аж до Переяслава, та не брав якоїсь керівної, організаторської ролі в повстанні. Вочевидь, йому передалось прагнення керівників повстання «віру благочестиву (православну – Т. Б.) від замислів лядських врятувати».
У цілому поки що не виявлено джерел, де б прослідковувався шлях Хмельницького протягом першої половини 30-х рр. XVII ст. Можна лише припустити, яку позицію він займав у протиборстві козаків та польської шляхти. Швидше за все, Богдан не перебував у лавах тієї частини заможного козацтва та старшини, яка прагнула служити шляхетській Польщі. Разом із тим він не поділяв і певних настроїв козацьких низів, які були «гарячими умами» і закликали різати й громити шляхту. Дедалі більше Хмель переконувався в тому, наскільки катастрофічними для козацтва є їхні міжусобиці. На цей час він уже користувався досить великим авторитетом серед козацтва, почав обіймати нижчі старшинські посади.
Докладно відомо про участь Хмельницького в козацько-селянському повстанні 1637–1638 рр. під проводом Павла Павлюка (Бута), Яцька Остряниці та Дмитра Гуні. Згодом у листах до Миколи Потоцького і Яна Казимира він запевняв, що «ніколи не бував у ніякій ребелії, бунтах свавільних». Але Хмельницький робив такі заяви, маючи спеціальні політичні цілі, щоб полегшити собі переговори з польським урядом. Насправді він разом з іншою реєстровою старшиною брав участь у повстанні на першому ж його етапі.
