href="#n_6" type="note">[6] городини. Запив зеленим чаєм і вмостився з ноутом на дивані. Можна поворушити звивинами. З «технічною допомогою». До вечора ще далеченько. А потім – у ліжко. Тупо «впасти у сплячку». Правда, без смоктання лапи. Добре виспатися перед дорогою – ідеальний варіант. Завтра ж рано на ноги. І кілька годин «чух-чух».
Татуюваннями до цього не цікавився. Знав, що колись їх робили в основному «на зоні» та в армії. Кустарно. Допотопним способом. І ніяким мистецтвом ніхто не вважав. Але технологізація ввірвалася й сюди, вдихнувши нове життя в забуте майже-мистецтво.
Робити собі ніколи навіть не думав. Не дуже розумів, навіщо це потрібно. Знайомство з тату не йшло далі бачених синіх малюнків на руках у старших чоловіків та імені коханої, наколотого на правиці однокласника. Щоправда, на зміну «Свєті» в його серце прийшла «Оля», а потім і «Таня». Любовний же «артефакт» залишався. І почав створювати для супермачо-героя-коханця деякі проблеми. Тоді він із болем – і явно не любовним – вивів ту «незручність». Хоч шрам таки лишився. Але без імені він став усього лиш німим доказом юнацької дурості. Хоча… Краще такий, ніж на серці.
А ще – пам’ятав байку, теж почуту в дитинстві від старших, про те, як одного радянського зека засудили до найвищої міри покарання. І от коли його поставили до стінки, він зняв сорочку, а на грудях – товариш Сталін. Енкавеесники впали в ступор: як вистрілити у «вождя всіх часів і народів»? Наказали розвернутися. Зек виконав. І тут ступор став іще глибшим. На спині – товариш Ленін. На лівому плечі з торця побачили товариша Енгельса, а на правому – товариша Маркса… Так і не розстріляли цю «вождівську картинну галерею».
Тепер же про тату треба знати набагато більше. Ситуація змушує.
Почав ганяти пошуковця. Той довго не роздумував. Навидавав стільки, аби лиш усе зміг прочитати. Володій!
І Лисиця рушив…
«…Тату – це зроблений шляхом місцевого ушкодження шкірного покриву з одночасним занесенням до підшкірної клітковини барвного пігменту перманентний малюнок на людському тілі, найчастіше наділений індивідуальним стилем. Тип, форма, розмір татуювання залежить від бажання замовника, а також специфіки побуту і світоглядних позицій соціуму. Слово “тату” (“таттау”) однією з полінезійських мов означає “малюнок”, “відзначати”, “карбувати”, “маркувати”. Видатний англійський мандрівник Джеймс Кук, опинившись на Таїті, побачив, що тіла тубільців прикрашені дивними малюнками. Повернувшись додому, він використав назву цих малюнків у звіті про свої мандрівки…
…Тату є повноцінним видом авангардного мистецтва, має довгу історію, характеризується розмаїтістю стилів. Поширене в молодіжному середовищі, де функціонує як засіб самовираження й самоідентифікації. Часто використовується кримінальними групами для корпоративної ідентифікації. У криміналістиці застосовують для впізнання та ідентифікації трупів.
…Тату належить до найстаріших художніх
