буде пекельною.
– Те ж саме, що і з попереднім – пульс ледь помітний, тиск на найнижчих показниках, дихання повільне та важке. І очі відкриті…
Йому здалося, що вона сама боїться своїх слів, хоч і відчув як йому самому стає злегка не по собі – три чоловіка з однаковими симптомами, без свідомості за один вечір? Що взагалі сьогодні відбувається?
Жінка кинула роздратований погляд у залу, у спробі вичислити порушника тиші.
– Коли у тебе застуда потрібно лікуватися вдома, а не псувати звуками своєї гортані чудову виставу, – пошепки звернулась вона до подруги, що сиділа на сусідньому кріслі.
Та у підтримку похитала головою і знову обернулась до сцени, захоплена вдалою грою акторів. Чесно кажучи, їй було все одно на чоловіка, який так дратував своїм кашлем її давню знайому.
За хвилину покашлювання почало розноситися залою у різних куточках і жінка з жахом подумала, що їх настигла небезпечна хвороба, яка швидко поширюється замкненим приміщенням. Вона й сама відчула першіння в горлі і з занепокоєнням ще раз оглянула залу. Напевно, вона була першою, хто помітив як всередину заповзає густий дим, мовби залишки пекельного вогню; з нестримною швидкістю він заполонив собою глядацьку залу змушуючи людей у паніці покинути свої місця. Та ні у фойє, ні на вулиці вони не отримали полегшення – здавалося, усю країну накрив суцільний туман, перевершивши своєю густотою усі попередні природні явища.
– Ей, що трапилось? – крикнув стривожений чоловік на трибуні.
Він помітив як собаки заповільнили свій хід, а згодом і зовсім зупинилися. Його фаворитка взагалі почала поводити себе дивним чином, закрутившись на місці, ніби не знала куди їй прямувати далі.
Присутні побачили як на них насувається щільний туман, в якому вже було важко розгледіти поле з учасниками. Перегони зупинили, а місцевий працівник служби безпеки наказав усім розходитися по домівках, на що у натовпі рознісся незадоволений гул.
– Ви вважаєте ми даремно витратили гроші? – обурено крикнув один із чоловіків. – Ви маєте відновити перегони, допоки не з’ясується переможець.
Його одразу ж підтримали криком схвильовані фанати.
– Вибачте, та це неможливо, – виховано промовив правоохоронець, бажаючи якнайшвидше позбутися глядачів.
Кожен бачив як більше й більше наповзає на них туман, але продовжував вимагати продовження: аж допоки видимість не знизилась до мінімальних значень, в яких стало важко побачити навіть власного сусіда.
– Тоді поверніть нам наші ставки! – завимагав один із ентузіастів, проштовхуючись вперед.
Силою його винесло у коридор стадіону і вже за хвилину увесь натовп опинився посеред вулиці, намагаючись хоч якось знайти дорогу додому. Тепер їм було байдуже до грошей: немов сліпі, вони навпомацки пробиралися містом, який все сильніше поринав в густу імлу смердючого диму.
– Ви бачили що відбувається на вулиці?
