дружити, як людина з людиною, а треба конечне любощі замішати?
Пашка. Розказуйте, розказуйте! Так і повірили! Щоб ото ваш брат ходив до нашого так тільки, аби час пробавити, а щоб про інше й на думці не мав?! Ще парубок – може, а що пан – зроду!
Михайло. Та я за панів не обстоюю!.. Але, здається, я нічим не образив нікого, а зо всіма вами щиро, як з рівними.
Пашка. Крий боже! За вас всі чисто… і Катря так, – боже! Питала навіть, чого пана Михайла третій день не видко?
Михайло. Невже питала?
Пашка. і не раз. Та вас-таки, певно, в любистку купали, бо всі дівчата за вами аж-аж-аж! А Катрі й надто сподобались. Тільки й мови, що про вас…
Михайло. Брешеш!
Пашка. Далебі!.. Ага!.. А чого почервоніли? А тільки що казали! (Сміється).
Михайло. Де там почервонів? Пустуєш! То у мене звичка така… Адже, пам'ятаєш, як була маненькою у дворі та вмісті гралися, то було цукеру тобі вкраду, та зараз і піймаюся: спитають тільки, а я й спалахнув!
Пашка. Пам'ятаю, пам'ятаю – ви добрі були. Ну, прощавайте ж!
Михайло. А ти куди тепер?
Пашка. Піду до Катрі; може, витягну.
Михайло. Піди, голубко, та виклич гуляти. Сьогодні ж неділя.
Пашка. Заманулося? Ну, добре, добре! (Вийшла).
Михайло. Будь ласка!
ВИХІД V
Михайло і Павло.
Михайло (до себе). Жартівлива, але щира. Тільки, що вона постерега? і чого я почервонів, справді? Чого я зрадів так?
Павло (виходить до дивана). Михайло! Ти тут?! А чого ти не прийшов допомогти?
Михайло. Спізнився купанням, а тут перебили ще наші: кузен Білохвост приїхав.
Павло. Ага! А я так натомився, що й рук не зведу. Дай тютюну!
Михайло. Може, сигари хочеш? Добрі.
Павло. Цур їм, то панські витребеньки! А мені не лишень міцного; якби махорки, то ще лучче!
Михайло. А сигари – ласощі? (Подає тютюн).
Павло. Атож! Мені от треба затягтись міцним чим, щоб у грудях одлягло, бо переговоривсь; а вашому братові, білоручці, сигару в зуби для того, щоб пахучим димом дурманить нерви та придумувати собі заласні картини та мрії.
Михайло. По-твоєму – кожна приятність, кожна втіха, то трохи чи не карна провинність? Аж досадно, їй-богу!
Павло (закурює). А ти, мій голубе, розкинь розумом, що кожна така приятність для одного коштує неприятності для багатьох.
Михайло. А! La proprіlete c'est le volt?[22] Чули! Не згоден: довго ще вона світ підпиратиме, та й хто його віда, коли її знищать? Егоїзм – підвалина усьому; треба його тільки направляти добре та викохати в противагу йому другу силу не меншу – любов!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно
Власність – це крадіжка (Прудон) (франц.)
