у Східній Європі й займає площу 4021 га. Загальна довжина його стін становить 33 833 м. Ці насипи були земляними, але мали каркас із дерев’яних колод. Археологи розкопали житла, майстерні та залишки дерев’яного храму з колонами. Є підстави вважати, що Більське городище – це місто Гелон, згадане в книзі давньогрецького історика Геродота.
• Одним із найдавніших істориків, які працювали в Україні, вважають античного вченого Сириска. 1908 р. на території Херсонесу археологи віднайшли стелу з текстом, датованим ІІІ ст. до н. е. Цю стелу було встановлено саме на честь Сириска. Наразі вона зберігається в Херсонеському історико-архітектурному музеї-заповіднику в Севастополі.
• Згідно з легендами, Київ заснував східнослов’янський вождь Кий (місто було названо на його честь) разом зі своїми братами Щеком та Хоривом і сестрою Либіддю наприкінці V ст. Згодом Київ зробився містом на березі річки Дніпро, якою проходив основний торговельний шлях Східної Європи, що поєднував греків та варягів (вікінгів, тобто «людей з півночі»), – так званий «шлях із варягів у греки». Київська фортеця захищала мирне населення східноєвропейських земель від навал диких нормандських племен (хазарів, печенігів, половців тощо), що приходили зі степів Тавриди (сучасні південні області України).
Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву і Либеді
• Київ став першою столицею Київської Русі – першої руської держави (кінець IX ст. – 40-і роки XIII ст.). Місто було збудовано на землях союзу полянських племен, але згодом увійшло до складу земель, які належали східнослов’янським племенам. У ХІ ст. Київ був найбільшим містом Європи, у п’ятдесят разів більшим за площею, ніж тогочасний Лондон, і в десять разів більшим, ніж Париж. Місто сягнуло найбільшого розквіту за правління князя Ярослава Мудрого (1019–1054).
• Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками (тодішніми візантійцями). Ці угоди датовані X століттям.
• Найвидатнішою жінкою Київської держави вважають княгиню Ольгу – дружину князя Ігоря, яка почала правити після його загибелі. Виняткове явище в ту сувору добу – жінка впродовж багатьох років (944–969) мала всю повноту влади у великій державі. Це є свідченням її талановитості як правительки. Князювала Ольга від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об’їздила свої землі, встановлюючи в них нові закони й засновуючи нові поселення. Побутує думка, що княгиня була першою жінкою-русинкою, слава про яку поширилася по всьому світі.
Княгиня Ольга
• Зберігся малюнок із Радзивилівського літопису, де зображені жінки у війську князя Святослава. А за свідченням грецьких учених, у 971 р. після битви з візантійцями серед загиблих русинів знаходили мертвих жінок у чоловічому одязі, які воювали нарівні з чоловіками.
