Буковини й Чернігівщини, потрапили під безпосередню владу Польського королівства. Закарпаття ще в ХІІІ ст. опинилося під владою Угорщини, а згодом, після втрати нею незалежності, – у складі Трансільванського князівства. Від 1699 р. вся Закарпатська Україна перебувала в складі Австрії. Буковина протягом кількох століть переходила від Галицько-Волинського князівства до Угорщини, від Угорщини до Молдавії, Туреччини і, нарешті, до Австрії.
• У червні 1775 р. за наказом Катерини II російські війська під командуванням генерала Петра Текелі зруйнували Запорізьку Січ. У серпні того ж року було видано царський маніфест, що офіційно ліквідував запорізьке козацтво. 1781 р. на Лівобережжі було скасовано сотенно-полковий устрій.
• У другій половині XVII ст. Україна внаслідок виснажливої десятирічної громадянської війни та вторгнення іноземних військ (так званий період Руїни) потрапила під владу сусідніх держав. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. та «Вічного миру» 1686 р. Лівобережна Україна з Києвом та Запоріжжям (територія сучасних Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, а також частково Запорізької, Луганської, Миколаївської й Херсонської областей) опинилася під владою Московської держави, а Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої (1699 р. до Польщі було приєднано Поділля, яке перебувало під владою Туреччини). Південна Київщина й Брацлавщина з містами Трахтемирів, Канів, Черкаси і Чигирин мала залишатися незаселеною.
• 30 липня 1863 р. було видано Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, у якому було наказано призупинити видання значної частини книжок, написаних «малоросійською» (тобто українською) мовою, заборонялося публікувати релігійні й навчальні книжки, хоча було дозволено видавати художню літературу.
Сумнозвісною є фраза з листа П. Валуєва імператору Олександру ІІ: «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может».
Дію Валуєвського циркуляра було закріплено й розширено Емським указом, що його імператор Олександр II підписав у 1876 р. Згідно з цим документом, україномовні видання практично цілком заборонили.
Тільки в березні 1905 р. Російська Академія наук надіслала урядові доповідь, у якій стверджувалося, що українська є самостійною слов’янською мовою, і рекомендувалося скасувати антиукраїнські законодавчі акти 1863 і 1876 pp., що й було зроблено. Завдяки цьому з кінця 1905 р. почали з’являтись українські періодичні видання.
• 16 січня 1918 р. на залізничній станції Крути поблизу однойменного селища та села Пам’ятне, за 130 км на північний схід від Києва, відбувся п’ятигодинний бій між чотиритисячною більшовицькою армією під проводом Михайла Муравйова та загоном із київських студентів і бійців вільного козацтва, який налічував близько чотирьох сотень вояків. Бій вирішального значення не мав, але ввійшов
