яка протягом 1921–1931 рр. спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання української національної культури від інших національних культур Європи й навіть переважити вплив інших культур, зокрема російської. 3 листопада 1937 р. на честь 20-ї річниці Жовтневої революції за рішенням несудових органів було страчено понад сто представників української інтелігенції за звинуваченням у буржуазному націоналізмі. Покоління українських діячів культури, літератури і мистецтва, які наприкінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. створили високохудожні твори, але були знищені тоталітарним сталінським режимом, згодом назвали Розстріляним відродженням.
• Велика Вітчизняна війна 1941–1945 рр. точилася переважно на території України. Фашисти руйнували міста і села, виявляли небувалу жорстокість стосовно місцевих жителів – старих, жінок, дітей, – піддавали їх тортурам, знущалися над ними, масово знищували або вивозили у концентраційні табори і на примусові роботи до Німеччини.
• Українська Республіка дала радянській армії й флоту понад 7 млн воїнів. Кожен другий із них поліг на фронтах, а кожен другий із тих, хто залишився живим, повернувся додому інвалідом. За кількістю вдостоєних звання Героя Радянського Союзу та інших бойових нагород українцям і вихідцям із України належить друге місце з-поміж інших народів СРСР. Саме наші співвітчизники очолювали більшість із 15 фронтів, належали до штату радянських полководців та воєначальників.
• Великої вітчизняної війни стало, за різними відомостіями, 8–10 млн жителів України. Демографічні втрати (убиті під час масових розстрілів, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, емігранти, ненароджені) становлять понад 14 млн осіб. У 1941 р. кількість населення України становила 41,5 млн осіб, а в 1945 р. – тільки 27,4 млн осіб. На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких, за неповними даними, 259 було спалено вщент.
• Трагічні часи пережили українці, які мешкали на Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині. Після Другої світової війни Йосип Сталін віддав ці землі під владу Польщі, не зважаючи на думку місцевих жителів. Уже з 1944 р. почалося примусове переселення українців із цих земель на схід – до УРСР. Протягом 1945–1946 pp. мало не півмільйона людей втратили земельні наділи та майно й були насильно перевезені до Радянського Союзу.
• Щоб припинити геноцид, особливо з боку поляків, які в той час вбили понад 10 000 українців, котрі відмовлялися покидати рідні землі, кількатисячний загін Української повстанської армії (УПА-Захід) перейшов річку Сян. Спроби польських регулярних військ ліквідувати повстанський рух, що його підтримувало місцеве населення, провалилися. Не допомогли польським жовнірам навіть вояки К. Сверчевського – генерала Червоної армії, одного з організаторів польських військових формувань на території СРСР. Українці розгромили карателів, у сутичці загинув і сам генерал. Тоді уряди трьох комуністичних
