знову й знову траплялися рештки від людських останків. Рал знайшов передній зуб у попелі біля підмурка головної башти, Пітер – плечову кістку разом із багатьма іншими фрагментами людських кісток, які було неможливо ідентифікувати. Ці непоховані людські останки зрештою сприяли загальному визнанню того, що моя теорія про трагічний кінець Місячного міста має слушність. Вона була також підсилена незрозумілим зникненням муру та фортечних башт, котрі, як ми мали всі підстави припустити, стояли на цьому шарі глини із залишками кам’яних фундаментів, які іноді можна було побачити на примарних обрисах муру, який оточував храм.
Рал невпевнено припустив, що ворог, сповнений божевільною ненавистю, заповзявся стерти з лиця землі усі сліди стародавніх жителів міста. Ми були готові погодитися з ним.
– Досить логічно. Але куди поділися тисячі тонн кам’яного мурування? – запитала Саллі за всіх нас.
– Вони розкидали камені по рівнині, – наважився припустити Рал.
– Геркулесова праця, а крім того, в ті дні рівнина була дном озера. Щоб позбутися тих каменів, вони мусили б розкидати їх по вузенькій смузі між скелястими пагорбами й озером. Але там немає жодного знаку від них.
Дещо збентежений, Пітер Вілкокс нагадав нам про розповідь у книжці Кредо Мунка «Індаба, мої діти» про те, як стародавнє місто було перенесене його жителями, блок за блоком, із заходу і як його відбудували в Зімбабве.
– Це червоний пісковик, – різко втрутилася до розмови Саллі. – А Зімбабве збудоване на граніті, добутому з тієї скелі, на якій воно стоїть. Зімбабве розташоване за двісті сімдесят п’ять миль звідси. Годі уявити собі роботу – перенести такі камені на таку відстань. Я готова погодитися, що звідси було перенесено вміння й майстерність, але не сам матеріал.
Більше ніхто не висловлював якихось ідей, і ми могли перейти від ідей до фактів. Через півтора місяці Лорен Стервесант уперше навідався до нас. Усі розкопи та інші роботи зупинилися на два дні, бо ми влаштували семінар, на якому головував я і на якому ми ознайомили Лорена з усіма нашими досягненнями та останніми висновками.
А досягнення були неабиякими. Насамперед слід зазначити, що список знайдених артефактів, глиняних черепків й інших речей та уламків заповнював 127 машинописних сторінок. Більшість були знайдені Пітером і Гізер, і вони відкрили семінар.
– Досі всі розкопи, здійснювані поза мурами, обмежувалися площею на північ від них не більш як на тисячу футів від зовнішнього периметру. Загалом там розташовувався комплекс невеликих хатин, збудованих із сирцевої глини й накритих жердинами та очеретом і пальмовим листям.
Пітер описав досліджувану ними площу з великими подробицями, наводячи середні розміри кімнат і точне розташування кожного знайденого об’єкта. Лорен почав крутитися на стільці й возитися зі своєю сигарою. Пітер надзвичайно доскіпливий, ретельний, як стара діва, коли йдеться про його роботу. Нарешті
