Наскільки я знаю, вона була досить відкритою та комунікабельною дівчиною…
– Так, ви праві, – погоджується Вадим. – Але інколи вона любила гуляти на самоті. Казала, що тільки так може відпочивати та відновлювати свою енергетику.
Звісно ж, він правий. Вадим як ніхто інший знав, що я жити не можу без вільного простору і маю знаходити хоча б пів годинки, аби проводити їх наодинці із власним «Я».
Але такий радісний момент, як обрання весільної сукні здається мені не найкращим часом для усамітнення.
– Ви сварилися останнім часом? – питаю я про всяк випадок.
У моїх думках лишився тільки один позитив та радість від спілкування з цим чоловіком. Та що, як я просто забула про негаразди?
– Ні, – швидко відповідає він, але його голос звучить непереконливо. – А утім… Їй вже не буде від цього гірше. Так, ми посварилися в той день і, певно, саме тому я не можу собі це пробачити. Здається, ніби через це вона не відпускає мене…
Вадим на мить заплющую очі, а я ледь тримаю себе в руках, аби не вчепитися у його шию та переконати, що я не тримаю на нього зла.
Щоб не трапилося, я готова усе тобі пробачити.
– З якої причини була ваша сварка? – питаю я, воліючи насправді не чути відповіді.
Але я маю знати все, щоб докопатися до суті – інакше, навіщо мене знову прислали сюди?
– Просто я такий дурень… – простягає він.
Я бачу, що йому важко пояснювати свої особисті переживання жінці, якої він ніколи раніше не бачив до цього моменту.
Він розгублений. Чи зрозуміє вона його?
Але я бачу, що він не можу приховувати від право охоронниці (як він сам вважає) такі речі.
– Я натякнув їй, що ми маємо відкласти весілля, – нарешті говорить він, намагаючись при цьому зробити голос упевненим. – Мені запропонували переїхати на певний час до Стокгольму, але з єдиною умовою – я мав бути вільним від сімейних обов’язків. Звісно, їй це зіпсувало настрій. Вона не сварилася зі мною у загальноприйнятому розумінні, хоч я й бачив наскільки боляче їй усе це чути. Каті узагалі не любила з’ясування стосунків – їй було легше прийняти чужу точку зору, ніж попри все відстоювати власну. Вона вважала, що життя надто коротке, аби витрачати його на сварки.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
