офіцерською вишколеністю вклонився, здійняв кашкета, прокрокував до виходу й тихо зачинив за собою двері.
Що це було? Мама розповідала, що потім довго дивилася на зачинені двері та не могла прийти до тями. В середині вирував фонтан емоцій, а в голові безліч запитань! Хто він? Звідки? Цей чоловік у військовій формі мене не знає, та, навіть, не спитав, як звати?! Хоч моє ім'я Марія йому, напевне, сподобається! А його як звати? І є різниця у віці, точно більше 10 років! Але що значать літа! От і їй немало – 30 буде! Позаду Івано-Франківське музичне училище, Львівська консерваторія, робота в музичній школі, виступи, гастролі… Та вечори проводила самотньо. Подруги повиходили заміж, у всіх сім'ї, діти, домашні клопоти… В неї, звичайно ж, були хлопці, з якими зустрічалася довго, підтримувала стосунки. Але душа прагнула іншого, чекала на щось краще… На принца на білому коні? «Так цей чоловік не на білому коні, зате у білій формі! Можливо, це знак!» – весело підказувало серце.
А ввечері була уже каблучка… І відповідь: «Так!» Володя й Марія танцювали, розмовляли, довго сиділи уже в порожній ресторанній залі. Світанок зустріли разом…
В моїй уяві легко вимальовувалася вся ця картина зустрічі. Я підсвідомо теж хотіла зустріти свого судженого в театрі, в культурному центрі, щоб життя лилось на піднесеному духовному рівні… Може тому, що я мріяла, попросила… АНГЕЛИ ПОЧУЛИ і створили… Розклали наш день і умови знайомства так, щоб якоїсь миті ми змогли зупинитись одне біля одного…
Час не зупиняється, а невпинно минає… Ого! Мені варто поквапитись зі збиранням. До роботи необхідно ще знайти подарунок. Дещо придбали в подорожі та ще хочу вибрати Робертовій мамі плаття.
На диво, зібралась я досить швидко! Легкий брючний костюм білого кольору підкреслював оксамитовість шкіри. М'якою щіткою уміло вклала волосся… Декілька штрихів тушшю, помада тілесного відтінку окреслила ніжні обриси губ… Босоніжки на танкетці… І… парфуми… Коли краплі ароматів лягають на мене, я завжди заплющую очі. Щоб нічого не завадило вловити особливі ноти запаху… Коли рука поставила білий флакон парфумів, відчула завершеність…
«Доброго ранку, моє місто!» – вітання співало всередині. Як же я скучила за Ужгородом! Вийшовши з будинку, повернула праворуч і відразу впіймала шлейф кави, хоч щойно смакувала вдома. Багато хто з ужгородців вважають себе справжніми гурманами цього напою. В нашій місцевості панує культ кави: робочий день починається з неї, бізнесові питання, різні події, будь-які проблеми і просто дружнє проведення часу – все за чашкою міцної ароматної кави! Столики в «Антресоль» і «Меделін» заповнені… Помірний ритм міста. Тут немає гаму трамваїв, тролейбусів. Це робить Ужгород спокійним, затишним. Навіть у центрі міста проживати комфортно: все поруч!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала,
