Улицы Киева. Ретропутешествие. Стефан Машкевич
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Улицы Киева. Ретропутешествие - Стефан Машкевич страница 9
Тарасовская улица, между Мариинско-Благовещенской (Саксаганского) и Жилянской. Первая половина XX в.
Уже упомянутая Тарасовская – еще одна из тех малочисленных улиц центральной части города, которые никогда не переименовывались. Вполне возможно, реформаторы полагали, что она названа в честь все того же Тараса Шевченко, на чье имя покуситься не смели. Легенду о происхождении названий этой и соседних улиц одним из первых, если не первым, озвучил Михаил Грушевский, написавший в 1908 году – как раз тогда, когда он сам поселился на Паньковщине:
В Київі є цїкава, мало кому знана памятка від тих часів полїтики «невредних манїфестацій» для осолоди українського серця без ображення начальства. Се ґрупа улиць: Тарасовська, Паньківська і Никольсько-Ботанїчна, в сусїдстві університету: вони названі в честь славної української трійцї – Тараса Шевченка, Панька Кулїша і Миколи Костомарова, але як бачимо, таким прикровенним способом, що тільки втаємничені могли знати, що сї назви означають. Колись нова чи відновлена «Київська Старовина» (який жаль, що її нема!) оповістить вдячному потомству ймення творцїв сеї «невредної» української манїфестації й пояснить, чому вони вибрали таке прикровенне найменованнє: чи не могли перевести в дїло виразнїйших назв, чи яко синове віку свого самі настрашили ся свого дерзновення і за лїпше прийняли не дражнити гусей та вибрати таку прикровенну манїфестацію. Але цїль свою вони безперечно осягнули: поколїння «свідомих Українцїв», ходячи сими вулицями, підморгували собі з видом хитрих авґурів і почували тихе вдоволеннє, що мають свої національні улицї, прозвані йменнями найвизначнїйших репрезентантів українства, а начальство «снисходило» – мовляв «пусть воображають», і не боронило[48].
Трудно теперь сказать, искренне заблуждался классик или же разыгрывал таким образом своих современников. Бесспорно то, что это не более чем фантазия. Топонимы «Тарасовская», «Паньковская» и «Никольская» известны со второй половины 1830-х годов, когда этот район и был спланирован. Шевченко родился в 1814 году, Костомаров и Кулиш – еще позже. Этого достаточно, чтобы закрыть вопрос. Однако легенда зажила полноценной жизнью. Через пять лет Орест Левицкий утверждал, будто бы
[в] інтїмних розмовах з земляками о. Лебединцев любив хвалитись, либонь за його порадою в новий плян вписані і такі назви вулиць, як Тарасівська, Паньківська й Нїкольсько-Бот. переулок, немов би то на честь Шевченка, Кулїша та Костомарова[49].
Но Лебединцев, автор заметки о жизни Киева в 1830-е годы, обязан был знать, когда на самом деле возникли эти названия.
В 1931 году легенду уже как «исторический факт» озвучил Федор Бахтинский в статье «„Латинський квартал“ у Києві: Паньківщина», опубликованной в журнале «Глобус»[50] (правда, по его
48
М. Грушевський. На українські теми: Не пора:
49
Ор. Левицький. Історія будови памятника Б. Хмельницькому у Київі:
50
Ф. Бахтинський. «Латинський квартал» у Києві: Паньківщина: