Байки. Леонід Глібов

      Воркувала Горлиця у садку,

      У куточку тихенькому, на бузку;

      Жалкувала сизокрила, що вона

      Незчулася, як минула і весна,

      Не вгляділа, як одцвівся і садок,

      І черешні, і вишеньки, і бузок;

      Сумувала, що прийдеться восени

      Десь шукати ще іншої сторони.

      Підлабузнивсь до Горлиці Горобець,

      Наче справді запорозький молодець:

      — Ой послухай, голубонько, не журись,

      Ти на мене, молодчика, подивись!

      Чи є в світі де такії молодці,

      Як ми, славні та веселі горобці, —

      На все вдатні, — до любощів, до пісень? —

      Цвірінькати жартуючи, увесь день!

      Ти не бійся, голубонько, що зима

      Посиплеться білим снігом… То дарма!

      Нас з тобою теє лихо не зляка:

      Перебудем під стріхою в козака.

      А як гляне ясне сонце на весну —

      Забудемо тую зиму навісну.

      Порозтають тії білії сніги,

      Покриються травицею всі луги,

      Розів’ється калинонька і садок,

      Розцвітуться і вишеньки, і бузок;

      Заспівають усі пташки, як в раю,

      Привітатимуть голубоньку мою;

      А ти, серце-голубонько, не журись

      Та до мене, молодчика, прихились…

      — Бодай тобі, Горобчику, не брехать,

      А горлицям твоїх брехень не чувать!

      Не до пари голубоньці Горобець,

      Хоч який він прехороший молодець:

      Треба мені, сизокрилій, голубка,

      Як хорошій дівчиноньці козака. —

      Де не взявся сизокрилий Голубок —

      Як ухопить Горобчика за чубок!

      Пом’яв його, понівечив, як хотів,

      Оскуб його, молодчика, та й пустив:

      — Оце тобі, Горобчику, так не вчись,

      До чужої голубоньки не тулись. —

      Як дремене Горобчичок у садок, —

      Болить його головонька і чубок.

      Регочуться проклятії горобці:

      — Отак наші добувають молодці! —

      Засоромивсь осміяний Горобець

      Та й покинув ріднесенький табунець,

      Полетів він світ за очі у садки

      Відшіптувать головоньку і боки.

      Я вигадав, лежачи на печі,

      Для вас сюю баєчку, паничі!

      Ой не будьте, паниченьки-молодці,

      І ви такі, як отії горобці;

      Пригортайтесь, козаченьки, до дівчат —

      Хіба мало є хороших бровенят?

      Дівчинонька, як квіточка, — з нею рай,

      А чужої молодиці не займай,

      Бо налетить часом сивий Голубок —

      Болітиме головонька і чубок!

      Був собі Горщик золотий,