Маруся. А чоловік з чоловіком?
Пилип. Зійдеться! Ходім...
Маруся. Я вийду пізніше, а тепер пусти: треба додому навідаться.
Пилип. Не пустю. Ти не вийдеш, ми поїдемо — і я буду пропадать за тобою.
ЯВА VI
З шинку виходе Панас.
Маруся (побачивши його, виривається). Панас!
Пилип. Так що ж, що Панас? Нехай-пущай і Панас ідьоть до нас!
Панас. А ти чого причепився до дівчини і силком тягнеш її, наче розбишака?
Пилип. Зась! То моє діло. (Підходить до Марусі).
Панас (одпиха). Геть!
Пилип (заточився). Ах, ти ж! Я тєбя как гетьну, то у тєбя і очі стануть рогом.
Панас. Одв’яжися, бо тілько ґудзики зостануться, як приймуся.
З корчми на цю суперечку виходить кілька москалів і парубків.
Москаль 1-й. Стой, братці, так не годиться! Ми завтра од’їжджаєм, зачім же свариться!
Панас. Який же чорт його зачіпає, він он причепився до дівчини!
Москаль 2-й. Брось ти ето дєло!
Пилип. Да ти хто їй: брат, сват чи батько?
Москаль 1-й. Ну, довольно, мир!
Парубок. Годі тобі, годі!
Москаль 1-й. Іменно — годі! Маладець, Харитон, мири ще ти!
Парубок. А звісно, коли заступається, то має на те якусь причину... Чудной чалавек!..
Панас. Маруся — моя дівчина, коли хочеш знать.
Пилип. Так і бери свою дівчину, я її не з’їв. Ходім, братці, не стоїть зв’язуваться.
Всі. Ходім.
Пішли в шинк.
Маруся (до Панаса). Ходім і ми до гурту, там музика буде: трохи погуляємо.
Панас. Іди, коли тебе кортить.
Пилип (од дверей). Та що ти його слухаєш, Марусю, хіба він тобі чоловік? Побачиш, як весело буде. (Пішов у шинк).
ЯВА VII
Панас і Маруся.
Панас. Чого ж стоїш? Іди!
Маруся. Ходім умісті.
Панас. Іди сама — тебе, видимо, кортить; недурно ж з москалем збіглася на вулиці.
Маруся. Хіба я винна, що він причепився?
Панас. Чом же він ні до кого більш не причепився, а тілько до тебе?
Маруся. Хіба я знаю?
Панас. Слухай, Марусю! Не грайся з моїм серцем, бо воно не затим так щиро б’ється до тебе! Любиш — люби, а не любиш — не води.
Маруся. Хіба я яка?
Панас. А!! Хто там вас розбере! Чотири дні тебе не бачив, а на п’ятий з москалем зустрів...
Маруся. Чого ти причепився?.. Москаль та москаль... Я не знаю, що тобі й сказать... я не винувата!
Панас. Ну, годі! Ну, не плач! Кажеш — не винувата, я вже вірю, я заспокоївся... пригорнись же до мене; я так давно тебе не бачив... все ніколи... от, бог дасть, діждемо покрови... Ти якась чудна...
Пилип
