досить легко. Це стосується не тільки вас, але й усіх курців. Однак загальновідомо, що переважна більшість курців вважає відмову від куріння надзвичайно важким, ба навіть неможливим процесом. Причина тому – страх, паніка, дискомфорт, що охоплюють вас, коли виникає бажання закурити, а ви не спроможні його задовольнити. Не намагайтеся закрити на це очі, адже ви дійсно панікуєте. Курець охоче поділиться із зовсім незнайомою людиною і цигаркою, і навіть останньою улюбленою цукеркою. Але якщо цей незнайомий наважиться претендувати на останню цигарку, а курець не побоїться бути нечемним, то відповідь, швидше за все, буде приблизно такою: «Можу запропонувати літр крові. Або навіть одну з нирок – вам варто лише попросити. Але останню цигарку?… Нізащо!!!»
Єдине, що мучить курця, який вирішив кинути курити, – це не саме бажання викурити цигарку, а неможливість його вдовольнити, тобто коли предмет прагнення – під забороною. Це своєрідні психологічні тортури, і невідомо, коли вони закінчаться і чи закінчаться взагалі. Незважаючи на їхню нематеріальність, чи ж ускладнюють вони відмову від куріння? НАВРЯД!
Розгляньмо вольовий метод детальніше. Якщо у нас є сила волі, то застосування цього методу починається зі зневіри і приреченості на безрадісне життя. Одначе ми сподіваємося, що витримаємо випробування і позбудемося залежності. Проте навіщо так страждати? Адже ми вирішили, що більше не хочемо курити. Чому ми нервуємо тільки тому, що курити не можна? Мабуть, усе через ту ж паніку, про яку ми вже говорили. Але такого тлумачення недостатньо. Ми вже з’ясували, що паніка у курців виникає лише тоді, коли вони неспроможні вдовольнити бажання закурити. Проте звідки береться паніка, якщо ми вирішили більше ніколи не курити?
Можливо, ви вважаєте, що причиною всьому нікотин – наркотик, що викликає звикання, тож у залежної людини немає іншого виходу, крім як бажати нової дози навіть після відмови від куріння. Наче цілком логічно, хоча це знову-таки нічого не пояснює. Що ж то за «бажання» таке? У нашому контексті воно може означати лише одне: «Хочу курити!» Але ж я щойно вирішив, що більше ніколи, жодного разу не захочу курити, звідки тоді це бажання? Воно позбавлене будь-якої логіки. Уявіть собі діалог двох подруг.
А: Я не проти в суботу пройтися з тобою по крамницях.
Б: І я охоче пішла б із тобою. Не люблю робити це сама.
А: Проте я пообіцяла Джонові прийти на його матч із регбі. Така нудьга… Він однаково програє, а мені доведеться стояти під дощем і вітром та переживати, аби він собі щось не зламав. І це ще квіточки! Найгірше – слухати ті дитячі пісні після матчу.
Б: Йому давно пора подорослішати, ти дарма йому потураєш.
А: Звісно, ти маєш рацію. Я вже давно попереджала, що відправлю його на матч самого. Вирішено – іду з тобою по магазинах!
А тепер уявіть, як наступної суботи перша подруга насуплено тиняється магазинами, жаліючись: «Вибач, але мені дуже хочеться подивитися гру! Не можу вже дочекатися. Сподіваюся, мені не доведеться потерпати так щосуботи».
