не уявляють, які зірки падають в наші комини,і яке смарагдове часникове листя
росте на наших футбольних полях.
Це ось океан, без початку і кінця,
заливає берег, на якому стоять китайські їдальні,
і тисяча кашалотів ховається в ньому за піском і мулом,
навіки відділяючи мене від країни,
яку я любив.
Це ось чорні дерева в холодних снігах,
ніби африканки на білих простирадлах,
і на кожному дереві сидять птахи,
крикливі птахи еміграції,
співучі птахи вигнання.
А це ось я
кожної ночі
вві сні
вантажу свій пароплав зорями і пшеницею,
заповнюю трюми ромом і цикутою,
прогріваю старі машини
так, як топлять кахляні печі.
Вже зовсім скоро Господь покличе нас усіх,
поверне океанські потоки, пожене нас у темряву.
Ридай тоді за мною,
солодка морська капусто Америки,
так, як умієш лише ти одна,
так, як умієш лише ти одна.
«Марадона»
2007
Харків, 2006 рік. Напружена
криміногенна ситуація. З важкої промисловості
в місті розвиваються лише супермаркети.
І ось, коли ринок перенасичується,
одна мережа супермаркетів починає воювати
з іншою.
Закладаються перші бомби,
лунають перші вибухи,
псуються товари,
розірвані памперси літають над касовими
апаратами, наче індички.
В одній мережі супермаркетів
працює менеджером дівчина, яку
вже давно заїбали усі ці супермаркети,
але вона мусить щодня, о восьмій,
приходити на роботу і гнити
над розробкою чергової
рекламної кампанії
для
паленої
російської
водки.
В неї закоханий один із охоронців, стрижений
відбитий охоронець, котрий прибігає
зранку в хокейному светрі чикаго буллз, потім
одягає уніформу і стає схожим на гея.
І він страждає, а вона навіть
не дивиться на нього,
він для неї лише охоронець
у підарській формі;
вона здає конкурентам усі коди доступу, відкриває
всі карти, вона все прорахувала і все продумала,
і коли конкуренти підривають в її супермаркеті
чергову бомбу, вона непомітно знімає касу
і намагається зникнути.
Але убоп пробиває по своїх каналах
її телефонні розмови і вже чекає її на парковці,
і коли вона намагається зникнути на своїй бесі, вони
блокують виїзд, прострілюють їй живіт і кричать охоронцю:
ей, ти, підар, давай – обійди її
з іншого боку.
Але охоронець несподівано відкриває по них вогонь,
застрибує в беху, перетягує її на праве сидіння і мчить
разом із нею в нікуди.
Така історія.
І
