змінюється, а любов людини до цього дива техніки залишається незмінною.
Власне, цей пристрій ще дуже молодий. Його винайшли зовсім недавно – в минулому столітті. Але прообрази телевізора народилися давно: завдяки народній фантазії герої казок дивилися «передачі на замовлення», поговоривши з яблучком і запустивши цей фрукт бігати по особливій тарілочці. А ще можна було побачити необхідне, домовившись з чарівним дзеркальцем…
Апарат для одночасної передачі зображення і звуку називали по-різному: «електронне око», фототелеграф, телефотограф, електричний телескоп. Принцип дії був такий: обертовий барабан, на якому містився лист з накладеним зображенням, сфокусований на нього промінь світла. Останній відбивався від поверхні барабана, сприймався фотоелементом.
Перші телевізори мали механічне розгорнення. В СРСР передачі велися за допомогою так званого диска Ніпкова. Експериментальний телевізор мав обертовий диск з алюмінію діаметром 300 міліметрів. Розміри кадру, який можна було передати, дорівнювали 28x21 міліметр. Так що перший екран мав розміри… менші за сірникові коробки! Звичайно, згодом він став трохи більший, але… Першим любителям телебачення жилося важко. Передачі почали регулярно виходити в ефір ще в жовтні 1931 року: саме тоді був створений іконоскоп – перша у світі передавальна трубка, телепередавачі працювали, от тільки самих пристроїв для приймання зображення промисловість не випускала! Тоді більшість телевізорів збиралася любителями власноруч, а перешкоди в синхронізації диска усувалися за допомогою… великого пальця: ним просто гальмували оберти.
Екран першого радянського телеприймача механічного телебачення вийшов з конвеєра заводу ім. Козицького в 1935 році. Розміри його становили 3x4 сантиметри… Звичайно, дивитися його було, м’яко кажучи, важкувато.
Досить скоро їм на зміну прийшли чорно-білі телевізори з електронним розгорненням. Перший електронний телевізор народився 1932 року в Америці. Авторами винаходу стали працівники науково-дослідної лабораторії RCA, яку очолював інженер-електронник Володимир Зворикін. За джерело зображення в новій конструкції правили електронно-променеві трубки. Певний час електронне та механічне телебачення існували паралельно. Проте вже в середині 30-х років механічне телебачення остаточно поступилося новій моделі.
Сучасний будинок неможливо уявити без телевізора
В СРСР першими почали працювати московський (на Шаболовці) та Ленінградський телецентри. Це сталося 1938 року. Перші сеанси передач були колективними, бо подивитися їх можна було хіба що в місцевих палацах культури. Крихітний пронизливо-зелений екранчик водночас могли дивитися не більше 15–20 осіб.
Приватні приймачі в країнах колишнього Радянського Союзу з’явилися тільки в 1949 році. Першим з них став телевізор КВН-49. Серед народу він був більш відомий під назвою «Купив – Ввімкнув – Не працює»… Що вдієш,
