з’єднування «сторінок» стала очевидною, і оброблені шкіри почали складати у зошити, які, у свою чергу, зшивалися в книги. Цікаво, що в давнину пергамент був різнокольоровим; його робили білим, жовтим, пурпуровим, фіолетовим, зеленим тощо. А майстри малюнку та живопису залюбки зшивали пергаменти в альбоми для малювання: шкіру можна було використовувати багато разів, зішкрібаючи старе зображення. До наших часів збереглися кілька малюнків Караччі (1555–1619) та Веронезе (1528–1588), зроблені саме на пергаменті.
З плином часу шкіряні «аркуші» для письма не пішли в небуття, а продовжували конкурувати з папером аж до другої половини XVII століття. Найбільш вдалу продукцію тоді виготовляли німецькі спеціалісти – їхні «аркуші» були особливо тонкими й білими.
Серед найвідоміших пам’яток давнини, написаних на шкірі, частіше всього згадують Соборний Уклад 1649 року, який зберігається в Москві, у Збройній палаті. Цей рукопис має вигляд згортка завтовшки від 22 до 26 сантиметрів. Довжина пергаментної стрічки, складеної з 959 «аркушів», підклеєних один до одного, дорівнює 30(!) метрам.
У XVIII столітті художники знову відродили пергамент: саме тоді з’явився пастельний живопис, і з’ясувалося, що пігмент нових олівців найкраще утримує саме оброблена шкіра. А патентна документація Великої Британії і Сполучених Штатів Америки оформлювалася у вигляді друкованих та рукописних пергаментів ще… в ХІХ столітті! І хто знає, може, через якийсь час давній матеріал знову стане в нагоді?
Папір – наступник пергаменту
Винаходом паперу людство завдячує Китаю. У книжці «Історія Другої Ханської династії» є згадка про те, що «батьком» паперу був чиновник Цай Лунь, який у 105 році до нашої ери запропонував переробляти для цієї мети молоді пагінці бамбуку, кору тутових дерев, верби, коноплі, а також старі рибальські сіті та зіпсований одяг. Щоправда, китайський папір легко рвався, а фарба на ньому дуже розтікалася… Ці дані досить довго не піддавали сумніву. Проте сучасні археологічні дослідження дали підстави твердити, що папір «народився» на 100 років раніше.
Майстерня з виготовлення папіру. XVII ст.
Рецепт виготовлення паперу в Піднебесній (так називали свою країну китайці) був великою державною таємницею, проте монополія на його виготовлення скінчилася на початку ХШ століття. Десь у 1276 році дорогоцінні аркуші почали робити в Гралії, у 1391-му – в Німеччині, у 1494-му – в Англії, а в 1690 році – в Америці. Цікаво, що корінне населення США володіло мистецтвом створення паперу задовго до того, як на континент прийшли європейці. Iндiанцi, які винайшли цей матеріал незалежно від жителів Піднебесної, робили його з волокон агави. Готовий папір грунтували тонким шаром вапна…
У середині XV століття Йоганн Гутенберг відкрив нову еру в історії людства, винайшовши книгодрукування. Завдяки цьому папір швидко перетворився на річ широкого вжитку. Новий матеріал завоював Європу й Азію, його використовували
