тоді, коли вернусь,Усі слова хороші
Знайду й скажу комусь.
І знову день почався із тривоги…
Хоча як можна жити без тривог?
Та спокою все ж хочеться хоч трохи,
Щоб рівчаки не горбили дорогу,
Щоб душу не терзав переполох.
Та, певно, в мене вже така планида —
Не кожному всміхається вона.
Хоча душа в три ціпи перебита,
Та тішить думка, в слово перелита:
Без молотьби – не матимеш зерна.
В чому щастя? Пізнаю з роками
Риси щастя – спільні і не схожі…
Доторкнуть не зможеш їх руками,
Роздивитись – певне, теж не зможеш.
Бо вони – як чародійство пісні
Чи слова кохання під вербою…
В чому щастя? – відповіді різні.
А для мене – просто буть собою.
Хтось на верхній вертикалі,
Хтось давно у яму вліз.
А все інше – то деталі,
Суміш сміху й тужних сліз.
Ми живем в епоху ринку:
Віски п’є високий чин,
А народ гризе шкуринку
І запить немає чим.
Возвелись гучні хороми:
Мармур, срібло і кришталь.
Хто і як? – усім відомо —
Зліз на верхню вертикаль.
Гляну глибше, гляну далі —
І сказати хочу вам:
Ці високі вертикалі
Піддаються теж на злам.
Словом втішитися хочу,
Та воно слабке, на жаль…
І сміється мені в очі
Незборима вертикаль.
Безсонна ніч…
Тягуча тиша,
А за вікном – колючий сніг.
В очах минуле – яскравіше:
Що зміг зробити, що не зміг.
Я намагаюсь відшукати
У споминах мажорний звук.
Та все ж багато, ой, багато
Дісталося душевних мук.
Життя рельєфні колорити
Зашторила якась пітьма.
І серце хочеться відкрити.
Але кому? Таких нема.
Згадались болі і провини —
Гіркі, як грона горобин,
А може, сам у тому винен,
Що залишився сам-один?
Пече безсоння, наче рана:
Кому потрібен я – дивак?..
А може, забіліє ранок —
І здасться все уже не так.
Сьогодні так, сьогодні так —
А завтра все інакше.
Та не ховайся в переляк,
Мій друже, мій козаче.
Хоча літа додолу гнуть
І тінь ляга на вічі.
Та зрозумій одвічну суть:
На світі ми не вічні.
Тож поки не відкрапав строк —
Твори добро для щастя.
Повір – що вимовив Пророк,
Й тобі за це воздасться.
Бо інше – видумки старі —
Упало й розкололось.
Лиш на любові і добрі
Життя зростає колос.
Живу як всі, – не краще і не гірше,
Стрічаю ранок й вечір у вікні,
Собі мережу на папері вірші
