воші,Собаки і бджоли,
Поставити храм
І завести монашок,
Одну навіть можна
Взяти в жони
Задля продовження
Роду нашого.
Вдень на обійсті хазяйнувати,
Вночі на місяць тужливо вити.
Від жінки очі ховать винувато
І тоскно мріяти про степ і вітер.
Минає весна!
Плачуть птахи, і в риб
на очах – сльози
Після того
як повінь спала
крізь крижані
площини води
ми вслухалися в без'язикий
плач риб
що пропливали над нашими
затонулими кораблями
і дивились
як срібними сережками
легенько похитуються
прикріплені до їхніх очей
сльози
Є певні речі, що завжди в ціні.
Надворі квітень і десята ранку.
Прийшла весна, суцільні вихідні.
І я на ранок – знічений і добрий —
Несу натхнення спорожнілі торби.
Дерева, наче душі – темні й голі.
На вулицях трапляються дівчатка,
їм прагнеться кохання й алкоголю.
Ще не дозрілі, але вже принадні,
Мені вони сподобались принаймні.
І я, мов губка, ці втамую дні —
З деревами, дівчатами і пивом.
Бо це ті речі, що завжди в ціні,
І ми, виходить, не такі вже й бідні,
І вже надходить друга по обіді.
№ 1
Червона цегла
це те останнє що
не дозволяє тобі
остаточно позбутися
комплексу пошерхлої
шкіри
Останнім часом
в навколишні динаміки
щочастіше пробивається
джаз твого відчаю —
жовта музика твоєї
фригідності
Цієї осені ваш пес
чомусь тяжко захворів
і йому з голови мов
з розбитого яйця
повільно витікає
жовток язика
№ 2
Часто дивлячись
на те старе фото
ти й сама розумієш
що в своїй старанно
напрасованій гімназійній
уніформі мала дещо
смішний вигляд
Чомусь тобі найбільш
запам'яталось саме
це:
Ти (вже сама) сидиш
у батьківському кабінеті
а напроти тебе на столі
стоїть напівпорожній келих
з відбитком губної помади
що його залишив тобі
на згадку Казанова
№ 3
В ті кілька місяців
ви завжди зустрічались
десь поміж розбитих
авто і нашвзруйнованих
будинків
Коли ви вітались
ваші гарячі долоні
недопалками червоніли
з рукавів
Ще й нині
метелики плачу
кидаються
