Генеральний Секретаріат так і не визнав повноваження Генеральної ради Вільного козацтва і затвердив свій «Статут Вільного козацтва України», який ставив козацькі загони у підпорядкування урядовим установам. Скоропадський згадував: «…у Генеральному Секретаріаті це моє обрання зробило надзвичайно неприємне враження». Лідери Центральної Ради з недовірою ставилися до Вільного козацтва, вважаючи його або анархістською забавою, або «буржуазним утворенням».
24 жовтня 1917-го у Петрограді почалося збройне повстання більшовиків, подібне до нього повстання почали київські більшовики, але 29—30 жовтня війська штабу округу розгромили повстання у Києві, після чого штаб округу вирішив передати владу в Києві Центральній Раді. 30 жовтня Центральна Рада проголошує автономію України, а наступного дня українські військові сили взяли під охорону стратегічні об'єкти Києва. Вся повнота влади в Українській Народній Республіці – УНР (8 губерній і Північна Таврія) переходила до Центральної Ради як вищої законодавчої влади та до Генерального Секретаріату як вищої виконавчої влади. 7 листопада Центральна Рада проголошує Третій Універсал, у якому закріплювалося створення УНР у складі поки ще не існуючої федеративної республіки Росія. Ленінський уряд офіційно не визнав владу Центральної Ради й протестував проти приєднання до України Харківської та Катеринославської губерній.
Солдати-українці не бажали воювати, і знову загнати їх до окопів було вже неможливо. Повний розвал армії був справою не надто далекого часу, тому Петлюра намагався формувати надійні частини на основі 1-го українського корпусу Скоропадського. Соціалістів із Центральної Ради особливо непокоїв «бонапартизм» генерала, що міг становити реальну загрозу для республіки.
Наприкінці листопада поповзли чутки про те, що на Київ насуваються ешелони із солдатами, вірними ленінській Раді Народних Комісарів (РНК), з метою розгромити Раду. Скоропадський – командувач Першого українського корпусу – дізнався, що окремі частини сусіднього 2-го гвардійського корпусу повністю розклалися й почали грабувати місцеве населення. Збільшовичені солдати палили садиби місцевих панів та багатих селян, грабували державні склади та установи. Петлюра наказав українським частинам розібрати залізничну колію, блокувати вузлові станції, ввести суворі правила в'їзду до Києва, негайно роззброювати підозрілі військові частини. Генерал Скоропадський, призначений командувачем усіх військ УНР на Правобережжі, прикрив Київ від наступу збільшовиченого корпусу. Його війська роззброїли і розігнали деморалізовані солдатські маси, що пробивалися до міста.
Скоропадський розігнав Військово-революційний комітет Південно-Західного фронту, більшовицький комітет 11-ї армії. 2-й гвардійський корпус 7-ї армії (16 тис. багнетів) вийшов з підпорядкування своїм офіцерам і мав намір виступити на Київ. На позиції Скоропадського повели наступ збільшовичені
