й огидною звичкою, котра врешті-решт руйнує наш організм та коштує цілий статок, але ми не можемо повірити в те, що вони не отримують задоволення від цигарок. Одним із багатьох жалюгідних аспектів куріння є те, що ми маємо докласти зусиль для того, аби захопитися ним.
Це єдина пастка в природі, у якій немає ніякої приманки, навіть маленького шматочка сиру. Пастка захлопується не через те, що смак тютюну чудовий, а тому, що він огидний. Якби перша цигарка була приємна, то пролунав би тривожний попереджальний дзвоник, і, як розумні істоти, ми б зрозуміли, чому половина дорослого населення систематично сплачує шалені гроші за те, що отруює сама себе. Але оскільки та перша цигарка була огидною на смак, наш юнацький розум був цілком заспокоєним з приводу того, що ніколи не захопимося цим, і ми думали, що, якщо не отримуємо від куріння ніякого задоволення, зможемо його кинути, коли захочемо.
Це єдиний наркотик у природі, який завадить вам досягти своєї мети. Хлопці зазвичай починають курити, бо хочуть виглядати круто – як герой Клінта Іствуда. Останнє, що відчувається від першої цигарки, – що ви круті. Не насмілюєтесь затягнутись як слід, якщо ж робите занадто багато затяжок, у вас починається запаморочення, а потім нудота. У цю мить більш за все хочеться втекти від інших хлопців та викинути ці мерзотні цигарки.
Дівчата намагаються бути сучасними та витонченими. Усі ми бачили, як вони робили короткі затяжки і при цьому мали абсолютно смішний вигляд. До того часу коли хлопці стануть крутими, а дівчата – витонченими та досвідченими, вони пошкодують, що колись почали курити. Цікаво знати, чи дійсно куріння надає жінкам витонченості або це образ, створений рекламою цигарок.
Решта життя мине у спробах пояснити собі, чому ми куримо, у розповідях дітям, як не потрапити в пастку, і намаганнях час від часу покінчити з курiнням.
Пастка сконструйована таким чином, що ми намагаємось позбутись залежності тільки тоді, коли зазнаємо сильного стресу, пов’язаного зі здоров’ям, нестачею грошей або тим, що нас змусили відчути себе прокаженим.
Кинувши курити, ми підлягаємо під ще більші тортури (жахливі муки відвикання від нікотину), цього разу намагаючись обходитись без того, на що покладались для зняття стресу (наша опора – цигарка).
Через кілька днів ми ухвалюємо рішення, що обрали неслушний час. Потрібно дочекатися тієї миті, коли психіка прийде до ладу. Але як тiльки цей момент наступає, привід кинути курити повністю зникає. Очевидно, цей час ніколи не настане, бо насамперед ми думаємо, що життя має тенденцію ставати дедалі напруженішим. Щойно ми вилітаємо з-під батьківського крила, починається природний процес створювання оселі, накопичення боргів, народження дітей, кар’єрне зростання тощо. Це також ілюзія. Крім того, відомо, що найбільш складні періоди в житті кожної людини – раннє дитинство та юність. Ми плутаємо відповідальність і стрес. Існування курця автоматично стає дедалі напруженішим, бо тютюн не дозволяє розслабитись і не знімає стрес, як спонукає
