Потім ми вганяємо у свій організм нікотин, а коли гасимо цигарку, він починає полишати тіло і настає біль відвикання – не фізичні страждання, а лише відчуття спустошеності. Ми навіть не здогадуємося про його існування, але він діє всередині, як кран, що підтікає. Раціональний розум не сприймає це, бо в тому немає потреби. Усе, що ми знаємо, – це те, що хочемо цигарку, а коли прикурюємо її, потяг зникає і на якийсь час відчуваємо задоволення та впевненість у собі, стаючи такими, якими були ще до того, як захопились курінням. Однак тепер ці почуття лише тимчасові, оскільки, щоб позбутись потреби в тютюні, ми маємо вводити в організм дедалі більшу кількість нікотину. Тiльки ви загасите цигарку, потреба виникає знову і ланцюгова реакція триває. Це ланцюг на все життя, ЯКЩО ВИ НЕ РОЗІРВЕТЕ ЙОГО.
Весь процес куріння схожий на носіння тісного взуття лише для того, щоб відчути задоволення, коли скинете його. Існує три основні причини, чому курці не розглядають ситуацію з цього боку:
1. Від народження ми піддаємося масовому промиванню мiзкiв, чуючи про те, що курці отримують надзвичайне задоволення від цигарок або знаходять в них опору. Чому б не повірити тим, хто це каже? Навіщо ж вони тоді витрачають великі гроші та наражають себе на такий жахливий ризик?
2. Оскільки фізичне відвикання від нікотину насправді не викликає болю, а лише призводить до відчуття спустошеності й непевності, яким супроводжується голод або звичайний стрес, та через те, що саме в такому стані ми за звичаєм закурюємо цигарку, у нас виникає тенденція вважати це відчуття нормальним.
3. Однак основна причина того, що курцям не вдається подивитись на куріння в справжньому світлі, полягає в тому, що механізм залежності працює задом наперед. Ми почуваємося спустошеними тільки тоді, коли не куримо. Через те, що на самому початку процес звикання до нікотину дуже тонкий і послідовний, розцінюємо це почуття як нормальне та не пов’язуємо із щойно викуреною цигаркою. Закуривши, ви одразу відчуваєте приплив сил, кайф, розслаблюєтеся, і цигарка знову виправдовує вашу довіру.
Саме такий вишуканий процес робить відмову від усіх наркотиків важкою. Уявіть паніку героїніста, у якого закінчився героїн, а потім – радість, коли він нарешті зробив собі ін’єкцію. А чи можете ви згадати кого-небудь, хто дійсно отримує задоволення від дози, чи навіть думка про це жахає вас? Люди, залежні не від героїну, не зазнають подібного почуття страху. Цей наркотик не знімає його, а навпаки, створює. Некурцям невідоме відчуття спустошеності чи потреби в нікотині, вони не починають панікувати, коли цигарки закінчуються. Некурці не розуміють, як курці можуть отримувати задоволення від того, що засовують ці огидні штукенції до рота, закурюють їх і затягуються, заповнюючи власні легені гидотою. Чи знаєте ви, що дійсно цікаво? Курці також не знають, чому вони це роблять.
Ми вже говорили про поширену оману, що куріння розслаблює і надає задоволення. Але цього потребують тільки ті, хто чогось позбавлений. Чому ж тоді некурці не зазнають
