ставлення жінки, а також причину, з якої Джойс та мої близькі друзі й родичі вважали, що я на шляху до божевільні.
Згадую своє попереднє життя, і мені здається, що все існування було підготовкою до розв’язання проблеми куріння. Навіть усі ті ненависні роки навчання та праці бухгалтера стали безцінними, оскільки допомогли мені розгадати таємниці пастки куріння.
Кажуть, що неможливо постійно обдурювати всіх людей, але я думаю, що тютюнові компанії робили саме це впродовж довгих років. Також упевнений, що я перший, хто дійсно зрозумів пастку залежності від цигарок. Якщо створюю враження дуже зухвалої людини, покваплюсь додати, що це була не моя заслуга, усе відбулося лише завдяки життєвим обставинам.
Важливим для мене днем було 15 липня 1983 року. Я не втік із замку Іф, але, гадаю, втікачі мали таке ж саме почуття полегшення та пожвавлення, як і я, коли загасив останню цигарку. Стало зрозуміло, що я відкрив те, на що дуже довго чекав кожен курець: легкий спосіб кинути курити.
Перевіривши ефективність методу на своїх тютюнозалежних друзях та родичах, я кинув бухгалтерію і став консультантом, присвятивши весь час допомозі іншим курцям у пошуках свободи. Перша версія цієї книжки була написана 1985 року. Джерелом натхнення стала одна з моїх невдач, а саме чоловік, про якого я розказуватиму в розділі 25. Він двічі приходив до мене на прийом, і кожного разу ми обидва змушені були плакати. Пацієнт був настільки збуджений, що взагалі не міг розслабитись, щоб засвоїти те, про що йшлося. Тому я сподівався, що, якщо все це напишу, чоловік зможе ознайомитись з методом у зручний час стільки разів, скільки вважає за потрібне, і це допоможе йому сприйняти основну думку. Я анітрохи не сумнівався, що мій підхід працюватиме так само ефективно для інших курців, як і для мене. Однак коли зібрався викласти свій метод у книжці, то дещо злякався. Провів власне маркетингове дослідження та побачив, що коментарі були не дуже заохочувальними:
«Як книжка може допомогти мені кинути курити? Чого я потребую – так це сили волі!»
«Як книжка зможе допомогти уникнути жахливих мук відвикання?»
На додаток до цих песимістичних коментарів в мене були власні сумніви. Часто у клініках ставало очевидним, що клієнт неправильно розумів суть того, про що йшлося, але я міг одразу виправити ситуацію. А як книжка зможе це зробити? Одразу ж згадав часи навчання на бухгалтера, коли, не розуміючи або не погоджуючись із певними моментами, відчував розчарування та незадоволення через те, що не міг попросити книжку щось пояснити. Я також добре усвідомлював, що в добу телебачення та відео багато людей не звикли читати.
Але був один сумнів, який затьмарював усі інші. Я не був письменником і дуже добре розумів свої обмеження в цій царині. Був упевнений, що можу сісти віч-на-віч із курцем та переконати його в тому, що для нього набагато приємнішими стануть суспiльні події, набагато краще він зможе зосередитись та впоратись зі стресом, будучи некурцем, а також що сам процес кидання
