тому, якими вони мають бути?
Останнє речення цієї книжки таке саме, як в оригінальному рукописi:
«У суспільстві віє вітер змін. Сніжка рушила. І я сподіваюсь, що ця книжка допоможе перетворити цю маленьку сніжку на лавину».
Можливо, з наведених висловів ви зробили висновок, що я не поважаю медицину. Це аж ніяк не може бути правдою. Один з моїх синів – лікар, і мені не відома професія, шляхетніша за цю. Насправді ми отримуємо більше рекомендацій для клінік від медиків, ніж із будь-якого іншого джерела. І це може здатися дивним, але серед наших клієнтів лікарів набагато більше, ніж представників інших професій.
У перші роки фахівці здебільшого вважали мене шарлатаном чи знахарем. У серпні 1997 року я мав честь бути присутнім на лекції на Десятій всесвітній конференції «Тютюн і здоров’я», що проводилася в Пекіні. Думаю, що став першим некваліфікованим лікарем, кого удостоїли такої шани. Крім того, саме запрошення є виміром мого досягнення.
Проте з таким самим успіхом я міг би читати лекцію стіні. Оскільки нікотинова гумка та пластир не стали рішенням проблеми куріння, здається, самі курці вже усвідомили та визнали той факт, що неможливо вилікуватись від наркотичної залежності, приймаючи той самий наркотик. Це рівнозначно тому, якби ви сказали наркоману щось подібне: «Не куріть героїн – це небезпечно, спробуйте ввести його в вену (тільки не намагайтесь вводити нікотин в вену; це негайно вб’є вас!)». Оскільки офіційна медицина та засоби масової інформації ані в зуб ногою в тому, як допомогти курцям, вони зосереджують свої зусилля на тому, щоб говорити те, що дуже добре відомо: куріння – це шкідлива, непристойна й огидна, антисоціальна та дорога звичка. Але їм ніколи не спадає на думку, що люди не курять з причин, з яких вони не мають курити. Реальна проблема полягає в тому, що необхідно усунути підстави, які призводять до тютюнової залежності.
У національні дні боротьби з курінням медики кажуть щось на кшталт цього: «Сьогодні день, коли кожен курець намагається кинути курити!» Але всі прихильники цигарок знають, що це єдиний день на рік, коли більша частина з них курить удвічі більше, ніж звичайно, та вдвічі галасливіше, тому що курцям не подобається, коли їм кажуть, що робити, а особливо ті, хто вважає тютюнозалежних людей справжніми дурнями та не знають, чому вони курять.
Оскільки ці фахівці повністю не розуміють ні самих курців, ні як зробити так, щоб із легкістю можна було кинути курити, їхня позиція така: «Спробуйте цей метод. Якщо не допоможе, вдайтеся до іншого». Уявіть, якби існувало десять різних способів видалення апендикса. Якщо дев’ять із них допомагають 10 % хворих, це означає смерть для 90 %, а десятий метод лікує 95 %. А тепер уявіть, що останній спосіб був відомий впродовж чотирнадцяти років, але переважна більшість медиків досі рекомендує інші дев’ять.
На конференції один з лікарів поставив дуже доречне питання, яке не спадало мені на думку. Він зазначив,
