Скоріш за все справа у симпатії, Клер гарно поставилась до мене, тому він підтримує напрямок ставлення своєї подружки.
Складається враження, ніби він точно відчуває білу магію всередині мене. Біла магія жодним чином не поєднується з чорним напрямком. Можливо протилежності притягуються, але чи реально таке у світі магії? В світі, де панують власні закони і магія розділена не безпідставно на два напрямки. Світлий направлений на захист, добро, подолання труднощів. Темний напрям навпаки нестримний войовничий, доволі агресивний. Нейт трішки відрізнявся в цьому сенсі. Я відчуваю, що він володіє сильною магією, енергетика в ньому надто потужна і не може свідчити протилежне. М’якість і врівноваженість стримували потужну силу, яку Клер не намагалась приховати.
– Ти не знаєш де Клер? – з напруженням поцікавилась я.
– Там, де і повинна бути, в маєтку Рейнольдс.
Розпитувати про маєток я не стала. На сьогодні мій інший інтерес – місцева банда. Необхідно побільше дізнатись про Алекса та його дружків. Розмова з Нейтаном в цьому напрямку виявилась непростою, але все-таки інформативною. Алекс відсторонений хлопець, і звик ігнорувати правила. Своєрідною розвагою банди є порушення громадського спокою. Банда здається уникає Клер.
– То вони знають про вас і хто ви є насправді?
– Хтось в місті підозрює, більшість боїться, – він поглянув в напрямку Лорейн, знають одиниці.
– Алекс знає, – підтвердила я. Уникати Клер можна лише за умови, що знаєш про її відьомську сутність. Небезпека, яку становить така сильна відьма дуже величезна.
Нейтан продовжував пильно дивитись мені в обличчя. Я не могла сфокусувати на його очах, і відвела погляд убік. Подібна поведінка дуже дратує. Якщо в тебе є приваблива дівчина, навіщо витріщатись на когось іншого.
– Ви з Клер зустрічаєтесь? – вирішила трішки нагадати про наявність дівчини.
– Важко відповісти, важко зрозуміти, – навіщо говорити загадками коли, все і так ясно. Я зробила невдоволений вигляд і схрестила руки. Відповідь явно не дає повного пояснення ситуації. Нейт почав говорити, побачивши мою реакцію.
– Для більшості жителів Пінсу ми з Клер – пара.
– Хіба ви не пара? – годі примітивних відповідей.
– Ми з Клер не зустрічаємось. Вона мене кохає, та я не маю до неї таких же почуттів. Скоріше я нагадую її власність. Я повинен належати тільки їй, – не очікувала почути таке зізнання.
– Маячня якась, – знітилась я. – Невже, ти хочеш сказати, ніби знаходишся в полоні.
– Я не в полоні, тільки Клер маючи до мене сильні почуття, завжди поруч. Повір така присутність ускладнює спілкування бодай з кимось, протилежної статі тим паче, – на словах зроблено активний акцент.
– Що ти маєш на увазі, можливо поясниш?
– Скоро вона з’явиться в кафе.
Нейт відкрив деякі подробиці
