допомогу.
– Усе’дно ця куурудза ні гівна не варта, – відповів Джуд.
– Будеш так говорити, коли я піду, – кинула Норма. Вона вийшла на ґанок з холодним чаєм, старовинною версією кока-коли, на таці.
– Пробач, моя голубко. Мені соромно.
– Повірте, йому ніц не шкода, – промовила Норма до Луїса і сіла, скривившись від болю.
– Бачив, як Еллі сідає в автобус, – сказав Джад, запалюючи «Честерфілд».
– З нею все буде гаразд, – додала Норма. – З дітьми майже завжди все гаразд!
«Майже», – подумав Луїс похмуро.
Та з Еллі і справді все було гаразд. Вона повернулася додому опівдні, радісна й усміхнена, її блакитна парадна сукня дзвоником граційно коливалася над здертими гомілками. (З’явилася нова подряпина на коліні, яка перевершувала попередні.) В руках у неї був малюнок чи то двох дітей, чи то двох ходячих кранів, шнурок на одній з туфель розв’язався, а стрічка з волосся кудись зникла.
– Ми співали про Старого Макдональда![16] – закричала вона. – Мамо! Тату! Ми співали про Старого Макдональда. Та ж пісня, що і в моїй попередній школі!
Рейчел глянула на Луїса, що сидів біля вікна з Ґейджем на колінах. Малюк майже заснув. Щось сумне промайнуло в її погляді, і, хоч вона швидко відвела очі, Луїс відчув страшенну паніку. «Ми справді старіємо, – подумалось йому. – Це цілковита правда! Ніхто не робитиме для нас винятків. Тепер у неї своя дорога… а в нас своя».
Вона намагалася і розказати про місіс Берріман, і показати свій малюнок, і похвалитися новою подряпиною – все одночасно. Черч крутився в неї під ногами й гучно муркотів. Еллі тільки дивом через нього не перечепилася.
– Тсс, – сказав Луїс і поцілував її. А Ґейдж, зневаживши загальне збудження, заснув. – Я тільки вкладу малого спати, і ти мені все-все розкажеш.
Він піднявся з Ґейджем нагору, пройшов під теплими косими променями вересневого сонця. А коли вже дістався до сходового майданчика, його охопило таке передчуття жахливої майбутньої пітьми, що він, весь схолонувши, спинився і здивовано роззирнувся, шукаючи причини. Він міцніше обійняв малюка, притиснув до себе, і Ґейдж, відчувши дискофорт, заворушився. Враз на руці та спині Луїса повстали сироти.
– Що сталося? – спитав він себе, збентежений і наляканий. Серце гупало як скажене, шкіра на голові стала крижаною, і раптом здалося, що її надто мало, аби вкрити весь череп. Він відчував, як під повіками бушують хвилі адреналіну. Він знав: очі справді можуть вилізти з орбіт, якщо людина переживає нереальний страх. У таких випадках не просто розширяються зіниці, а самі очні яблука вибалушуються – зростає кров’яний, а з ним і гідростатичний тиск внутрішньочерепної рідини. Що це, в біса, було? Привиди? Боже, він справді відчув, як щось ковзнуло повз нього в цьому коридорі. Щось, що він майже зміг побачити.
Знизу сітчасті двері гучно вдарились об одвірок.
Луїс
«Old Macdonald had a farm» – популярна дитяча пісенька, яка допомагає дітям вивчити звуки тварин. Перший запис було зроблено 1927 року. Найбільшої популярності пісня набула у виконанні «короля рок-н-ролу» Елвіса Преслі.
