З якого королівства?
– З якогось на півдні… З Маехту… так, саме з Маехту.
– Цікаво, – пробурмотів Кодрінгер. – Маехт здавна нільфгардська марка. Входить до складу Провінції Метінна.
– Але він є королівством, – втрутився Фенн. – Панує там король.
– Панує там Емгир вар Емрейс, – відрізав Кодрінгер. – Хто б не сидів там на троні, сидить він з ласки й за рішенням Емгира. Але якщо ми вже про те, то перевір, кого Емгир зробив там королем. Я не пам’ятаю.
– Уже шукаю, – каліка попхнув колеса свого крісла, від’їхав, скриплячи, до книжкової шафи, стягнув з неї товсту кипу сувоїв і почав їх переглядати, кидаючи переглянуті на підлогу. – Гммм… Уже маю. Королівство Маехт. На гербі срібні риби й корони промінні на полі блакитно-червоному чотиридольному…
– Плюнь на ґеральдику, Фенне. Король, хто там король?
– Гоет, на прізвисько Справедливий. Обраний через елекцію…[9]
– …Емгиром з Нільфгарду, – холодно договорив Кодрінгер.
– …дев’ять років тому.
– Не той, – швидко підрахував адвокат. – Цей нас не цікавить. Хто був перед ним?
– Хвилиночку. Маю. Акерспаарк. Помер…
– Помер від гострого запалення легенів, пробитих стилетом посіпаками Емгира чи того Справедливого, – Кодрінгер знову виказав свою здогадливість. – Ґеральте, чи отой Акерспаарк породжує у тобі якихось асоціацій? Він міг бути татусем нашого Єжака?
– Так, – підтвердив відьмак, трохи подумавши. – Акерспаарк. Пам’ятаю, Дані саме так звав свого батька.
– Дані?
– Таке він носив ім’я. Був принцом, сином того Акерспаарка…
– Ні, – перебив його Фенн, вдивляючись у сувої. – Тут про всіх сказано. Легальні сини: Орм, Горм, Торм, Хорм і Гонзалез. Легальні доньки: Алія, Валія, Ніна, Пакуліна, Мальвіна й Аргентина…
– Відкликаю свій наклеп на Нільфгард і на Справедливого Гоета, – поважно заявив Кодрінгер. – Того Акерспаарка не вбили. Він просто затрахався на смерть. Бо напевне мав він і позашлюбних, га, Фенне?
– Мав. Чимало. Але жодного на ім’я Дані я тут не бачу.
– Я і не сподівався, що ти побачиш. Ґеральте, твій Єжак не був ніяким принцом. Навіть якщо й насправді вилодив його десь на стороні той ходок Акерспаарк, від права на такий титул його, окрім Нільфгарду, віддаляла холерно довга черга легальних Ормів, Гормів й інших Гонзалезів із їх власними, напевне численними, дітлахами. З формальної точки зору Паветта вдалася до мезальянсу.
– А Цірі, дитя мезальянсу, не має прав на трон?
– Браво.
Фенн прискрипів до пюпітру, штовхаючи колеса крісла.
– Це аргумент, – сказав, задираючи велику голову. – Виключно аргумент. Не забувай, Ґеральте, ми не змагаємося ані за корону для княжни Цірілли, ані за позбавлення її корони. З розпущеної плітки
Елекція – вибори монарха в Польщі й Гетьманській Україні голосуванням можних родів.
