тече, – зауважив Літтман. – Це не допомагає.
Кетрін розглядала рану і побачила, що кров і далі стабільно заповнює черевну порожнину.
«Звідки ж вона, в біса, витікає?» – подумала вона.
Аж раптом помітила, що кров сочиться і з інших боків. Не тільки з печінки, а також зі стінок черевної порожнини і брижі[14]. З країв надрізу.
Вона глянула на ліву руку пацієнта, що висунулася з-під простирадла. Марлева пов’язка, що тримала голку крапельниці, була просякнута кров’ю.
– Мені необхідна тромбоцитарна маса і свіжа плазма, негайно, – скомандувала Кетрін. – І починайте вливати йому гепарин. Десять тисяч одиниць зараз і по тисячі щогодини.
– Гепарин? – спантеличено перепитав Барроус. – Але ж він стікає кров’ю…
– У нього ДВС-синдром, – сказала Кетрін. – Треба припинити згортання.
Літтман витріщився на неї.
– У нас ще немає результатів аналізів. Звідки ти знаєш, що це ДВС-синдром?
– Поки ми отримаємо результати, буде вже запізно. Треба діяти зараз. – Вона кивнула медсестрі. – Вливайте гепарин.
Медсестра ввела голку у вену. Гепарин був її останньою надією. Якщо Кетрін правильно встановила діагноз, якщо пацієнт справді мав ДВС-синдром – дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, – то це означало, що в його кровоносній системі утворилася величезна кількість тромбів, які поглинають корисні коагуляційні фактори і тромбоцити. Важка травма, хронічна онкологія або навіть якась інфекція могли спричинити неконтрольований процес формування тромбів. Унаслідок того, що ДВС-синдром поглинав коагуляційні фактори і тромбоцити, необхідні для згортання крові, у пацієнта починалася кровотеча. Щоб зупинити цей процес, вони мусили ввести гепарин, який запобігав згортанню крові. Надзвичайно парадоксальний вид лікування. Кетрін йшла на величезний ризик. Якщо вона помилилася з діагнозом, гепарин міг тільки посилити кровотечу.
«Та куди вже гірше». У неї боліла спина, руки тремтіли від напруження, адже вона досі стискала печінку. Крапелька поту збігла по її щоці і всоталася в хірургічну маску.
У телефоні знову озвалася лабораторія:
– Друга травматологія, у мене є результати аналізів вашого невідомого.
– Слухаю, – сказала медсестра.
– Кількість тромбоцитів скоротилася до тисячі. Протромбіновий час[15] сягає тридцяти, і присутні продукти розпаду фібрину[16]. Схоже, у вашого пацієнта важкий випадок ДВС-синдрому.
Кетрін упіймала на собі приголомшений погляд Барроуса.
«На студентів-медиків так легко справити враження».
– Шлуночкова тахікардія! У нього шлуночкова тахікардія!
Кетрін миттю глянула на монітор. Уривчаста лінія з гострими зубцями простягнулась на екрані.
– Тиск?
– Немає. Я втратила його.
– Починайте серцево-легеневу реанімацію. Літтман, ти відповідальний.
Брижа – складка очеревини. За допомогою брижі внутрішньоочеревинні органи прикріплюються до стінок черевної порожнини.
Протромбіновий час – це час утворення згустку фібрину в плазмі при додаванні до неї хлориду кальцію і тромбопластину. Протромбіновий час виражають у секундах. У нормі він дорівнює 11–15 секунд.
Фібрин – високомолекулярний білок. Має форму гладких або поперечно-смугастих волокон, згустки яких складають основу тромбу при згортанні крові.
