Відродження. Стівен Кінг
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Відродження - Стівен Кінг страница 6
Єдиним іншим молитовним домом у Гарлоу була церква шілоїтів[11]. Тато вважав їх диваками, десь посередині між помірно й тяжко причмеленими. Вони не роз’їжджали в запряжених кіньми двоколках абощо, але всі їхні чоловіки й хлопці, коли виходили надвір, натягали чорні капелюхи. Жінки й дівчата ходили в сукнях до щиколоток і білих очіпках. Тато казав, шілоїти стверджували, ніби знають, коли настане кінець світу. Це було записано в якійсь особливій книжці. Мама вважала, що в Америці кожен має право вірити, у що заманеться, аби нікому не шкодив… але й татових слів не спростовувала. Наша церква була більша за шілоїтську, але дуже проста. А ще на ній не було шпиля. Правда, колись був, у давніші часи, 1920-ті чи десь так, але налетів ураган і зніс його.
Ми з преподобним Джейкобзом пройшли ґрунтовою під’їзною доріжкою. Я з цікавістю подивився на його синій «Плімут Бельведер», дуже круту машину.
– Механічна коробка чи автомат? – спитав я.
Він здивовано глянув на мене, та потім розплився в усмішці.
– Автомат. Це подарунок на весілля від тестя й тещі.
– А теща – це така погана людина, про яку в анекдотах розповідають?
– Моя – так, – розсміявся він. – Ти любиш машини?
– Ми всі їх любимо, – відповів я, маючи на увазі всіх у своїй родині… хоча про маму й Клер трохи перебільшив, напевно. Жінки наче не до кінця розуміли засадничу крутизну машин. – Коли тато поремонтує Ракету Доріг, то випробує її на Спідвеї[12] у Касл-Року.
– Серйозно?
– Ну, не він сам. Мама сказала, що йому не можна, бо це дуже небезпечно. Хтось інший. Може, Двейн Робішод. У них із мамою і татом крамничка «Брауніз». Торік він ганяв на Спідвеї, але в нього двигун загорівся. Тато каже, він собі підшукує нову машину.
– А Робішоди ходять до церкви?
– Е-е…
– Я вважатиму, що це відповідь «ні». Заходь у гараж, Джеймі.
Усередині лежали густі тіні й пахло цвіллю. Я трохи побоювався тих тіней і того смороду, але Джейкобза вони наче не турбували. Він завів мене глибше у морок, потім зупинився і на щось показав пальцем. І побачене змусило мене охнути.
Джейкобз лише злегка всміхнувся – так, як це роблять люди, коли чимось пишаються.
– Ласкаво просимо на Погідне озеро, Джеймі.
– Ого!
– Я зібрав його, поки чекаю приїзду Петсі й Моррі. У мене багато хатньої роботи, та я вже чимало й зробив, наприклад, полагодив помпу в криниці, але поки Петс не приїде з меблями, у мене зв’язані руки. Твоя мама, друзяко, і жінки з комітету жіночої допомоги навели неймовірний лад у домі. Містер Латур їздив на роботу з острова Орра[13], і в цьому будинку ще до початку Другої світової ніхто не жив. Я їй подякував, але я не проти, якщо ти подякуєш іще раз.
– Авжеж, ще б пак, – кивнув я, але, здається,
11
Найпевніше, назва церкви походить від старозавітного міста Шіло, у якому в добу Суддів, у другій половині ІІ тисячоліття до н. е. перебувала Скинія Завіту. Згадки про нього є в Книзі Суддів та Книзі Ісуса Навина.
12
Перегони на короткі дистанції.
13
Острів у бухті Каско і затоці Мен.