бренді.
Ошелешений Чарлі почвалав за сестрою до будинку, й вони пройшли до кабінету. Не зупиняючись, Ізабель підійшла просто до буфета з напоями, витягла звідти пляшку й келихи. Щедро наливши собі, Ізабель вихилила рідину одним ковтком, закинувши голову так, що стало видно її рожеве піднебіння, потім знов наповнила свій келих і налила братові. А той стояв, наче спаралізований, позбавлений дару мови, з пакунками у руках. У його вухах лунав гучний сміх Ізабель.
Чарлі здалося на мить, що він стоїть під великим церковним дзвоном. У голові йому паморочилося, на очах з’явилися сльози.
– Поклади це додолу, – наказала Ізабель. – Випиймо під тост.
Чарлі взяв келих і вдихнув випари спиртного.
– За майбутнє! – вигукнула Ізабель.
Чарлі випив бренді й закашлявся, від незвички обпікши рота.
– Хочеш, дещо покажу? – спитала сестра.
Чарлі насупився.
– Ось поглянь.
Ізабель підійшла до пакунків, які Чарлі поклав на стіл, розгорнула м’яку матерію і відступила, щоб йому було видно.
Брат поволі повернув голову й поглянув.
То були немовлята.
Двоє немовлят. Двоє близнюків.
Чарлі закліпав очима. Десь у глибині душі він розумів, що треба якось відреагувати, але не знав, як саме.
– Чарлі, та прокинься ж, урешті-решт!..
Сестра взяла його за руки й потягла в пустотливий і химерний танець по кімнаті. Вона крутила його сюди-туди, аж поки в голові йому не закрутилося, але це, як не дивно, повернуло його до реальності. Зупинившись, Ізабель обома руками взяла його обличчя.
– Роланд помер, Чарлі. Залишилися тільки ти і я. Зрозумів?
Чарлі кивнув.
– От і добре. До речі, де тато?
Коли брат розповів їй, що трапилося з батьком, Ізабель впала в істерику. Хазяйка, розбуджена несамовитим вереском, вийшла з кухні і вклала Ізабель спати в її кімнаті.
Коли Ізабель прокинулася, Хазяйка спитала:
– Як звуть дітей?
– Їхнє прізвище Марш, – відповіла Ізабель.
Та про це Хазяйка вже встигла дізнатися раніше. Чутки про одруження Ізабель із Роландом Маршем дійшли до маєтку Енджелфілдів кілька місяців тому, після чого надійшла й звістка про народження близнюків. (Хазяйка не мала особливої потреби вираховувати на пальцях кількість місяців між одруженням та народженням, але подумки вона все одно це зробила, і результат змусив її осудливо стулити губи.) Про те, що кілька тижнів тому Роланд помер від пневмонії, Хазяйка також знала. Містер і місіс Марш, спустошені втратою єдиного сина й шоковані вражаючою байдужістю невістки, стали всіляко уникати Ізабель та її дітей, бажаючи забутися своїм невимовним горем.
– То які імена їм дали?
– Аделіна і Еммеліна, – відповіла Ізабель сонним голосом.
– А як ти їх розрізняєш?
Але
