навіки став утіленням зла в чистому вигляді.
Кожен письменний мешканець Чикаго жадібно читав закордонні повідомлення в пресі, але ніхто не захопився ними так, як доктор Г. Г. Голмс.
29 червня 1889 року, коли Голмс уже наполовину добудував свою споруду, Чикаго приєднало до себе Інґлвуд, і невдовзі було сформовано новий поліцейський відділок – десятий у другому підрозділі, на розі Шістдесят третьої і Вентворт-стрит, за сім кварталів від аптеки Голмса. Скоро патрулі під орудою капітана Горація Елліотта стали регулярно ходити повз аптеку, де, як заведено, заходили побалакати з молодим і привітним господарем.[132] Періодично поліція проходила вулицею, поглядала на будівництво. В Інґлвуді вже була низка чималих споруд, зокрема будинок Юнацької християнської асоціації (YMCA), Педагогічне училище округу Кука, де готували вчителів, і пишна опера Тіммермана, яку майже завершили на розі Шістдесят третьої і Стюарт-стрит, але в селищі було ще багато вільного місця, тож будь-яка споруда, що займала цілий квартал, ставала темою для розмов.
Будувалося ще рік зі звичною перервою на зиму. У травні 1890 року будівництво загалом було закінчено. На другому поверсі містилося шість коридорів, тридцять п’ять кімнат, п’ятдесят одні двері, а на третьому – ще тридцять кімнат. На першому поверсі будівлі було місце для п’ятьох роздрібних крамниць, найкраще з яких – велике, гостинне – на перехресті Шістдесят третьої і Воллеса.
Через місяць після переїзду до нової будівлі Голмс продав колишню аптеку Голтона, запевнивши покупця, що конкурентів він може не боятися.
На досаду покупцеві Голмс швиденько відкрив нову аптеку просто навпроти тієї, у власному приміщенні на розі вулиць.[133]
У решті крамниць на першому поверсі в Голмса завелися інші заклади, серед яких ресторан і перукарня. У міських довідниках за адресою Голмса значився й кабінет лікаря Генрі Д. Манна – можливо, також псевдонім Голмса, а також головна контора компанії Ворнера з виробництва вигнутого скла, заснована Голмсом буцімто для того, щоб долучитися до нового вигідного бізнесу створення і формування великих листів скла, на яке з’явився неабиякий попит.[134]
Голмс обставив свої заклади й крамниці меблями та іншими речами, придбаними в кредит. Сплачувати ті борги він не збирався, переконаний, що хитрістю та особистою привабливістю зможе уникнути судового переслідування. Коли приходили кредитори, вимагаючи господаря будівлі, Голмс радо відсилав їх до фіктивного пана Г. С. Кемпбелла.
«Спокійнішої людини я зроду не бачив», – казав такий собі Девіс, якого Голмс узяв касиром до ювелірного відділу.[135] Кредитори, за словами Девіса, «прибігали розлючені, обзиваючи його всіма лихими словами, які тільки можна собі уявити, а він усміхався, частував їх сигарами, наливав їм і потім прощався з ними, наче з найкращими друзями. Ніколи не бачив його сердитим. Навіть якщо дуже постаратися, нажити з ним неприємності було складно».
Englewood Directory, 36.
Schechter, 36.
Englewood Directory, 179, 399; Franke, 40.
Franke, 42–43.
